Імітація фаховості як злочин

Професійна мімікрія та досвід Німеччини в захисті титулів

У публічному просторі дедалі частіше використовують професійні назви й наукові звання без належних підстав. Фіктивні титули надають ваги поширюваній інформації, але вводять в оману щодо статусу її автора, підривають довіру до професійних інституцій, що потребує правової реакції.

Одним із прикладів такої професійної мімікрії можна назвати «посаду» адвокаційного менеджера, якою полюбляють підписуватися представники різноманітних громадських рухів та об’єднань, і які часто є отримувачами міжнародних грантів, особливо у сфері правосуддя. Втім законодавство, зокрема закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить такого терміну. Якщо скористатися пошуком адвокатів, можна побачити, що особи, які в такий спосіб створюють собі титульну ідентичність до професії, зазвичай не мають статусу адвоката.

Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327, знає адвокатів, помічників адвокатів, а також менеджерів (управителів) у різноманітних сферах — від маркетингу, логістики, збуту та зовнішньоекономічної діяльності до зв’язків із громадськістю. Втім професії «адвокаційного менеджера» держава не визнає.

Проблема стосується не лише інституту адвокатури, а й інших професійних та наукових інституцій. Оскільки України повинна гармонізувати систему національного законодавства з законодавством країн Європейського Союзу, то одним із питань є захист використання професійних та наукових титулів, які підвищують довіру до професії та запобігає девальвації академічних стандартів. Йдеться про відповідальність за незаконне використання титулів.

Так, §132a Федеративного кримінального кодексу передбачає кримінальне покарання за присвоєння титулу, професії або відзнаки (Mißbrauch von Titeln, Berufsbezeichnungen und Abzeichnen). Така безкомпромісність спрямована на запобігання маніпуляцій або введення в оману учасників правовідносин про інституційну приналежність особи. Такому захисту підлягають не лише внутрішні титули, а й іноземні академічні ступені та професійні назви. Даною нормою захищається навіть знаки відмінності (Abzeichnen), тобто кожен знак, який створює та візуалізує фаховість.

Німецький захист здійснюється через концепцію абстрактної небезпеки. Коментуючи цю норму КК Німеччини, Томас Фішер відзначає (Dr. Thomas Fischer. StGB mit Nebengesetzen. 73 Auflage 2026, Seit 1080-1086), що шкода завдається самим фактом неправомірного використання титулу, оскільки це формує недовіру до професійних інституцій та спільнот. Такий захист поширюється не лише державні посади, а й на професії, які мають велику суспільну значимість — лікарі, адвокати та інші.

І на практиці німецькі суди досить суворо оцінюють подібні зловживання. Так відповідно до вироку місцевого суду м.Кемптен (Німеччина) у справі №11 CS 255 Js 12145/16, особа була визнана винною за безпідставне присвоєння титулу захисника у кримінальних справах (Strafverteidiger), що в свою чергу асоціюється з інститутом адвокатури (Rechtsanwalt). Судом було констатовано, що особа не може використовувати назву професії, яка створює хибне враження про професійний статус, навіть у тому випадку коли особа надає юридичну допомогу, а будь-яка спроба самовільного привласнення фахового статусу розцінюється як посягання на публічний порядок та довіру до професійних інституцій.

При цьому судова доктрина відмежовує побутову маніпуляцію від суспільно небезпечного діяння внаслідок використання титулів. У справі Bundesgerichtshof (BGB) NJW 1982, 2009 суд констатував, що одноразове використання титулу в приватній бесіді не є карним, за умов, якщо воно не переходить в площину публічності, коли в суспільстві формується уява приналежності даної особи до професії або наявності академічного титулу (Vgl. auch BayObLG, NJW 1978, 2348; LG Saarbrücken, NJW 1976, 1160 sowie BGH, NJW1976, 760).   

Тож для нашої країни також існує спосіб унормування професійних та наукових титулів для запобігання їх девальвації. Для вироблення напрямів можна звернути увагу на ст.229 КК України, якою встановлена кримінальна відповідальність за незаконне використання знаків для товарів та послуг, фірмового найменування, кваліфікованого значення походження товару. І якщо держава захищає торгівельні марки та бренди, то професійні та академічні титули, які формують інституційну довіру, потребують не меншого рівня регулювання.

Адже імітація професійного статусу має наслідки, що виходять далеко за межі приватної самопрезентації. І захист професійних назв і наукових звань слід розглядати не як корпоративний інтерес окремих спільнот, а як елемент правового порядку.

Закон і Бізнес