Вимога про проживання дитини виключно на території України або за місцем реєстрації не має правових підстав, якщо фактичне місце проживання відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таку позицію висловив Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №761/28549/23, інформує «Закон і Бізнес».
Мати звернулась із позовом про визначення місця проживання дітей разом з нею у Німеччині. Натомість, Батько подав зустрічний позов про визначення місця проживання дітей разом із матір’ю на території України за зареєстрованим місцем її проживання чи місцем перебування, заперечуючи визначення таким місцем проживання держави перебування, оскільки він згоди на виїзд дітей на постійне проживання за межі України не надавав.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
КЦС погодився з їх висновками, зауваживши, що ч.4 ст.29 ЦК не містить вимоги щодо визначення такого місця саме як зареєстрованого місця проживання чи перебування. Отже, з її змісту не випливає обов’язок визначати конкретне місце проживання дитини на території певної адміністративно-територіальної одиниці або держави. Це, своєю чергою, спростовує посилання позивача за зустрічним позовом на необхідність визначення місця проживання дітей з матір’ю саме на території України.
Крім цієї справи, до огляду практики КЦС за січень 2026 року включено низку інших. Зокрема, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що передача орендованого водного об’єкта загальнодержавного значення в суборенду всупереч умовам договору оренди та імперативним нормам законодавства є істотним порушенням договору.
У спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що неідентифіковані аудіозаписи, односторонні службові записки та пізні звернення не підтверджують мобінгу. Власноручна заява про звільнення без відкликання та відсутність доказів психологічного тиску підтверджують законність припинення трудового договору за взаємною згодою.
У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, вказано, що угода про вибір правового режиму роздільного володіння майном подружжя має враховуватися при вирішенні спорів про поділ майна. Майно, придбане під час дії такої угоди, не належить до спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу;
У спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів про введення об’єкта незавершеного будівництва в експлуатацію, є неправомірною, якщо право власності спадкодавця та такий об’єкт зареєстровано у встановленому законом порядку.
У справах окремого провадження констатовано, що у разі, коли розбіжність у написанні імені виникла внаслідок отримання паспорта нового зразка, факт належності правовстановлюючого документа особі встановлюється судом. Витяг з Державного реєстру речових прав не є правовстановлюючим документом.
Щодо застосування норм процесуального права зауважено, що внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою передумовою для задоволення позову про витребування майна в добросовісного набувача. Однак, при витребуванні майна в недобросовісного набувача приписи ч.5 ст.390 ЦК не застосовуються.
Аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи, натисніть на зображення.
Матеріали за темою
Як перевірити, на що витрачаються аліменти
16.02.2026
Навіщо потрібно укладати шлюбний договір
12.02.2026


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!