Позбавлення землі без компенсації та 19 справ, в яких Україна порушила конвенцію, — огляд ЄСПЛ

За загальним правилом вилучення майна без компенсації є непропорційним заходом. Однак якщо заявник не скористався наявним механізмом компенсації, держава не може нести відповідальність за відсутність відшкодування.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.11.2025 у справі «Zvonar v. Ukraine», інформує «Закон і Бізнес».

У цьому рішенні ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки заявник мав законодавчо закріплену можливість вимагати відшкодування коштів і збитків на підставі ст.216 ЦК (правові наслідки недійсності правочину) та ст.661 ЦК, був обізнаний про це, проте таким механізмом не скористався.

У скарзі до ЄСПЛ йшлося про позбавлення заявника права власності на земельну ділянку в районі гірськолижного курорту Драгобрат. Землю було придбано в районної державної адміністрації, яка, як встановили суди, діяла з перевищенням повноважень. Національні суди встановили, що земельна ділянка мала рекреаційне призначення, а отже розпоряджатися нею міг виключно Кабінет Міністрів. Договір купівлі-продажу та право власності заявника були визнані недійсними.

ЄСПЛ підтвердив, що вилучення майна становило втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання було законним, здійснювалося в інтересах суспільства і мало легітимну мету – відновлення законності. Крім того, було дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника, оскільки законодавство передбачало можливість вимагати компенсації вартості цієї земельної ділянки. Проте заявник не подав відповідної вимоги до національних судів ані у провадженні, порушеному проти нього, ані в окремому провадженні. Жодного пояснення такої бездіяльності заявник у своїх зауваженнях не надав.

Крім цієї справи, в огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року включено 20 інших проти України. Зокрема, констатовані порушення у 19 справах, у т.ч.:

«Babenko v. Ukraine (№ 40453/16)»: непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження та надмірна тривалість кримінального провадження — порушення ст.3 конвенції (заборона катування);

«Bezulya and others v. Ukraine» (№№ 40455/23 та 8 інших); «Lemeshko and others v. Ukraine» (№№ 30989/24 та 6 інших); «Kytsko and others v. Ukraine» (№№ 7937/24 та 7 інших): неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективного засобу правового захисту у національному законодавстві — порушення ст.3 конвенції (заборона катування);

«Mudrak and Raskin v. Ukraine» (№№29911/24, 30238/24); «Kraynyak and Gumenyuk v. Ukraine» (№12971/19): надмірна тривалість тримання під вартою — порушення ст.5 конвенції (право на свободу та особисту недоторканність);

«Kozak and others v. Ukraine» (№№54738/13 та 2 інші): недотримання принципу незалежного та безстороннього суду, недостатність подальшого судового перегляду під час розгляду справи про звільнення суддів за «порушення присяги» — порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд);

«Guyvan v. Ukraine» (№46704/16): обробка даних зі службового мобільного телефону заявника його роботодавцем у контексті внутрішнього розслідування та відмова роботодавця повідомити його про зібрані таким чином дані — порушення ст.8 конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя);

«Sivka v. Ukraine» (№46247/15): стягнення пенсійних сум, виплачених за схемою дострокового виходу на пенсію, на яку заявниця нібито не мала права, — порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції (захист власності).

Закон і Бізнес