За сімейними обставинами

Чи можливе усиновлення без позбавлення батьківських прав і в чому сила попередження

Позбавлення батьківських прав — це крайній захід, і суди дуже виважено підходять до його застосування. Втім навіть за такої константи в судовій практиці проглядаються цікаві тенденції, які можуть врахувати адвокати.

Позбавлення як зловживання

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар, присвячений актуальним питанням позбавлення батьківських прав. Лектором заходу виступила адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ Ольга Михальчук.

Перш за все, спікер закцентувала увагу на тому, що й у національному, й у міжнародному законодавстві позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Тому самого лише факту того, що, наприклад, батько не цікавиться життям дитини і ухиляється від сплати аліментів, недостатньо для отримання рішення про позбавлення батьківських прав.

О.Михальчук зазначила, що до таких справ клієнти інколи готуються роками, збираючи відповідні докази. Тому за відсутності відповідних доказів відмовитись від ведення такої справи зі сторони адвоката є проявом компетентності, а не навпаки.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 Сімейного кодексу. Так, п.2 ч.1 ст.164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання свої обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Також спікер звернула увагу на правову позицію ЄСПЛ згідно з рішенням від 15.04.2025 у справі «Van Slooten v. The Netherlands», в якому Суд звернув увагу на возз’єднання сім’ї як кінцевої мети, що є проявом якнайкращих інтересів дитини.

Звертаючись до тенденцій сучасної судової практики у справах про позбавлення батьківських прав, лектор навела постанову Касаційного цивільного суду від 21.05.2025 у справі №383/182/23. Тут КЦС звернув увагу на таке: та обставина, що батько рідко цікавиться життям дочки, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу.

В іншій постанові – від 30.04.2025 у справі №127/16205/24 КЦС розглядав питання щодо наявності підстав для позбавлення матері батьківських прав. Тут суд наголосив на тому, що фактори відсутності піклування про розвиток дитини, не забезпечення харчування та медичного догляду тощо можна розцінювати як ухилення батьків від виконання своїх обов’язків лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Тобто загальною тенденцією судової практики є те, що суди приділяють найбільшу увагу тому, що є підставою для позбавлення батьківських прав, а що не є такою підставою.

Також спікер окреслила проблематику зловживання «позбавленням батьківських прав» як способом захисту прав у «штучних спорах». Зокрема щодо підстави для звільнення з військової служби в особливий період на підставі ч.4 ст.26 закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Тут суд стає на позицію того, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов’язків (постанови КЦС від 22.01.2025 у справі №495/432/23 та від 13.032024 у справі №495/2284/23).

О.Михальчук також навела у цьому контексті приклади із практики апеляційних судів: постанова Волинського апеляційного суду від 18.06.2025 у справі №167/1261/24, постанова Вінницького апеляційного суду від 3.06.2025 у справі №138/816/24, постанова Черкаського апеляційного суду від 8.01.2025 у справі №712/740/24.

Чий тягар доведення?

Цікавою є практика, що уможливлює усиновлення без позбавлення батьківських прав біологічного батька. Так, відповідна можливість забезпечується нормою ч.2 ст.219 СК, за якою без згоди повнолітніх батьків усиновлення дитини може бути проведено, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад 6 місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Так, у постанові від 8.07.2025 у справі №369/3036/24 Київський апеляційний суд вказав на те, що факт ухилення батька від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами та показаннями свідків, і окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які посилається заявник, свідчать не про формальне чи штучне створення сімейних відносин, а про реально сформовані та стабільні родинні зв’язки, що підтверджуються тривалим спільним проживанням, виконанням заявником батьківських обов’язків, емоційною прихильністю дитини до нього, а також позитивними характеристиками з навчального закладу й участю дитини у висловленні своєї волі.

О.Михальчук також акцентувала увагу на тому, що хоча інструментарій правового регулювання не передбачає можливість прописувати в позовних вимогах такий захід як попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків, суди можуть у рішеннях зазначати про це. А отже можна звертати увагу суду на відповідну практику.

Зокрема, у рішенні Дергачівського районного суду Харківської області від 28.01.2025 у справі №619/6890/24 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, але попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов’язків щодо виховання сина. Суд також звертав увагу на те, що залишення поза увагою такого попередження в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.20.2024 у справі №464/2040/23, від 6.03.2024 у справі №317/2256/22, від 9.06.2023 у справі №591/6037/21).

Окремо спікер також звернула увагу на розподіл тягаря доведення між сторонами у спорах про позбавлення батьківських прав. Так, КЦС у постанові від 23.11.2022 у справі №149/2510/21 зазначив, що коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного із батьків про відмову в позбавленні батьківських прав, то в разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами. Саме другий із батьків дитини під час повторного звернення до нього з позовом про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні свої неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов’язками.

Закон і Бізнес