Коли надмірне навантаження не може виправдати тяганину з розглядом — ВП ВС

Саме по собі суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого законом строку.

На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду, залишаючи без задоволення скаргу судді Шевченківського районного суду м.Полтави на рішення ВРП, інформує «Закон і Бізнес».

Згідно із обставинами справи №990SCGC/35/25, суддя оскаржувала рішення ВРП, яким залишено без змін рішення третьої дисциплінарної палати про накладання на неї стягнення у виді попередження. З покликанням на завантаженість суду, фактичну чисельність суддів, які здійснюють правосуддя (16 із 47 за штаним розписом), а також наявність лише одного помічника вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є невиправданим. Крім того, звертала увагу, що у період розгляду справи, щодо тривалості розгляду якої надішла дисицплінарна скарга, постійно змінювалися секретарі судових засідань, оскільки вони не витримували великого навантаження. У зв’язку з такими змінами необхідно було постійно навчати нового секретаря судового засідання.

Натомість, Рада констатувала, що матеріали цивільної справи не містять відомостей, зафіксованих у протоколах судових засідань, довідках секретаря судового засідання, про підстави відкладення судових засідань. Водночас позивач неодноразово звертався до суду із заявами про розгляд справи без його участі, про прискорення розгляду справи, про розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача після кожного призначення справи до розгляду надсилав до суду заяви про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Проте матеріали справи не містили ухвал суду про визнання явки позивача та/або представника відповідача в судове засідання обов’язковою, а також ухвал суду про задоволення чи про відмову в задоволенні клопотань представника відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Окрім того, ВРП констатувала, що суддя не вчиняла процесуальних дій для встановлення обставин справи; призначала судові засідання в період, коли перебувала у відпустці.

ВП ВС погодилася із позицією ВРП, що суддя не вчинила достатніх і необхідних дій для забезпечення своєчасного розгляду справи, що призвело до порушення строків її розгляду. Суб’єктивна сторона такого дисциплінарного проступку характеризується недбалістю як формою вини.

Крім того, ВП зауважила, що саме по собі суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого законом строку, якщо встановлені обставини, які свідчать про невжиття суддею всіх можливих процесуальних і організаційних заходів задля належної підготовки та розгляду справи.

Закон і Бізнес