В чому різниця між корупціонером та лобістом, пояснили в НАЗК

Одним з базових принципів демократичного суспільства є право громадянина впливати в законний спосіб на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні це право гарантується Конституцією України.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на НАЗК.

Таке ж право тепер з’явилося і у бізнес-спільноти. З 1 вересня почав працювати закон «Про лобіювання», який встановлює правові засади прозорої та відповідальної культури лобіювання, визначає правила впливу на правотворчий процес у комерційних інтересах та робить його підзвітним суспільству.

Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими у Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат і стосується ухвалення нормативно-правових актів в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.

Лобіювання – це діяльність:

правомірна  та суспільно корисна;

яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;

прозора та підзвітна;

яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;

яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;

яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних та ефективних державних рішень в інтересах суспільства.

Що ж до поняття корупції, то закон «Про запобігання корупції» визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій.

Корупція має такі ознаки:

незаконність діяння;

це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу;

особа у корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;

корупція не має наперед встановлених правил поведінки;

дії посадовця не враховують інтереси суспільства;

рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;

Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян.

Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.

Закон і Бізнес