В чому різниця між корупціонером та лобістом, пояснили в НАЗК
.
Одним з базових принципів демократичного суспільства є право громадянина впливати в законний спосіб на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні це право гарантується Конституцією України.
Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на НАЗК.
Таке ж право тепер з’явилося і у бізнес-спільноти. З 1 вересня почав працювати закон «Про лобіювання», який встановлює правові засади прозорої та відповідальної культури лобіювання, визначає правила впливу на правотворчий процес у комерційних інтересах та робить його підзвітним суспільству.
Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими у Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат і стосується ухвалення нормативно-правових актів в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.
Лобіювання – це діяльність:
правомірна та суспільно корисна;
яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;
прозора та підзвітна;
яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;
яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;
яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних та ефективних державних рішень в інтересах суспільства.
Що ж до поняття корупції, то закон «Про запобігання корупції» визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій.
Корупція має такі ознаки:
незаконність діяння;
це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу;
особа у корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;
корупція не має наперед встановлених правил поведінки;
дії посадовця не враховують інтереси суспільства;
рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;
Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян.
Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.