Права та обов’язки чоловіка та жінки, що перебувають у цивільному шлюбі

У сучасному суспільстві дедалі більше пар обирають спільне проживання без офіційної реєстрації шлюбу. Така форма стосунків, відома як цивільний або фактичний шлюб, має низку специфічних особливостей, насамперед у сфері правового регулювання.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Мін’юст.

Визначення цивільного шлюбу та його відмінність від зареєстрованого

Цивільний шлюб — це форма співжиття між двома особами, які проживають разом, ведуть спільне господарство, однак не зареєстровані як подружжя в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Поняття «цивільний шлюб» відсутнє в законодавстві України, однак окремі аспекти таких відносин регулюються Сімейним кодексом. Зокрема, відповідно до статті 74 Сімейного кодексу, майно, набуте під час спільного проживання жінки та чоловіка без офіційного шлюбу, може визнаватися їхньою спільною сумісною власністю — за умови, що буде доведено факт спільного проживання та придбання майна за спільні кошти.

Водночас, згідно зі статтею 21 СК, саме по собі проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не породжує прав та обов’язків подружжя. Для отримання таких прав особам, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, необхідно підтвердити відповідні обставини в судовому порядку.

Основна відмінність між цивільним та зареєстрованим шлюбом полягає у відсутності офіційної реєстрації та, як наслідок, — належного юридичного захисту. Партнери в офіційно зареєстрованому шлюбі автоматично набувають низку прав і гарантій, зокрема у сфері майнових, спадкових, соціальних та процесуальних правовідносин. Натомість у цивільному шлюбі реалізація таких прав можлива лише на підставі додаткових правочинів або після відповідного судового рішення.

Права та обовʼязки партнерів у цивільному шлюбі

Оскільки цивільний шлюб не зареєстрований у встановленому законом порядку, його учасники не набувають автоматично всіх прав і обов’язків, передбачених для подружжя. Проте в окремих випадках чинне законодавство передбачає можливість визнання певних прав, якщо буде доведено факт спільного проживання, ведення спільного господарства та інші обставини.

Права:

Право на спільну власність. Відповідно до статті 74 СК, майно, набуте під час спільного проживання, може визнаватися спільною сумісною власністю, якщо буде доведено, що воно придбане за спільні кошти.

Право на участь у вихованні дитини. Батьки, незалежно від факту реєстрації шлюбу, мають однакові права та обов’язки щодо своєї дитини. Це включає право на участь у вихованні, спілкування, вибір місця проживання дитини тощо.

Право на аліменти на дитину. Попри відсутність зобовʼязань щодо сплати аліметів у цивільному шлюбі, один із батьків може звернутися до суду для їх стягнення.

Право на спадкування. Партнер у цивільному шлюбі не входить до кола спадкоємців першої черги, тому може успадковувати лише за наявності заповіту або як спадкоємець четвертої черги, якщо проживав з померлим однією сім’єю не менше п’яти років, і за умови відсутності спадкоємців попередніх черг.

Обовʼязки:

Утримання дитини. Обов’язок щодо матеріального забезпечення дитини покладається на обох батьків незалежно від форми шлюбу. Це передбачає надання коштів на харчування, одяг, лікування, освіту тощо.

Ведення спільного господарства. Хоча це не закріплено законодавчо як обов’язок, партнери зазвичай разом несуть витрати на побут і житло. У разі припинення стосунків можуть виникати спори щодо компенсації витрат або розподілу спільно набутого майна.

Моральна та етична відповідальність. Попри відсутність юридичних норм, які прямо регламентують моральні обов’язки у цивільному шлюбі, принципи взаємоповаги, підтримки та відповідального ставлення можуть набувати значення в окремих сімейних спорах — зокрема, як додаткові обставини, що характеризують поведінку сторін.

Доказування цивільного шлюбу в суді

Доказування факту спільного проживання в судовому порядку є необхідною мірою, якщо мова йде про вирішення майнових спорів або встановлення аліментних зобовʼязань.

Важливими доказами цивільного шлюбу є:

показання свідків;

свідоцтво про народження спільної дитини;

довідки з місця проживання;

виписки з будинкових книг про реєстрацію або вселення;

докази сумісного придбання майна (чеки, квитанції, рахунки тощо);

спільні фотографії, в тому числі із спільного відпочинку чи з батьками;

довідки житлових організацій та сільських рад про сумісне проживання.

церковні документи про проходження обряду вінчання;

листи особистого та ділового характеру;

заяви, анкети, переписки, з яких вбачається, що чоловік та жінка вважали себе подружжям та піклувалися один про одного, тощо.

Партнерам, які обирають співжиття без офіційної реєстрації, варто усвідомлювати ризики та заздалегідь вживати заходів для захисту своїх прав. Зокрема, укладати відповідні домовленості, оформлювати документи, вести облік спільного майна.

Закон і Бізнес