Недійсність полісу, землі водного фонду та встановлення батьківства — огляд КЦС

Страховик, який погодився укласти договір страхування на підставі наданих страхувальником відомостей про транспортний засіб, не може посилатися на недостовірність цієї інформації після настання страхового випадку.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №759/3314/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі ТДВ «СГ «Оберіг» звернулося із позовом до особи про визнання полісу недійсним, посилаючись на те, що під час укладання полісу обов’язкого страхування відповідач, зокрема, вказав, що транспортний засіб «Ford Transit» не підлягає обов’язковому технічному контролю. Проте, відповідно до листа сервісного центру МВС цей транспортний засіб належить до типу вантажний фургон малотонажний, вантажопідйомність — 1,0 т, підлягає обов’язковому технічному контролю з періодичністю кожні два роки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд це рішення скасував, ухвалив нове, яким позов задовольнив, зазначивши про те, що мало місце введення страховика в оману.

Своєю чергою, КЦС зауважив, що відомості про страхувальника, ТЗ, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.

Натомість, вказані дії були вчинені ТДВ «СГ «Оберіг» лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.

Крім цієї справи, в огляд практики КЦС за квітень 2025 року включено низку інших. Зокрема, у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що сплата коштів за договором оренди державного майна та перерахування орендної плати не може вважатися викупом такого майна у власність за відсутності дотримання встановленої законом процедури відчуження державного майна та доказів набуття права власності в передбаченому законом порядку.

У спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для встановлення належності ділянки до земель водного фонду недостатньо лише факту її розташування біля водного об'єкта. Необхідно визначити вид водного об’єкта (озеро чи ставок) і встановити, чи знаходиться ділянка в межах прибережної захисної смуги з урахуванням розміру такої смуги для конкретного виду водного об'єкта.

У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що договір іпотеки не може створювати перешкоди для повернення майна власнику, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею. Можливість доступу фізичної особи – позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісний іпотекодержатель» незастосовна.

У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що при встановленні факту батьківства після смерті особи суд може брати до уваги результати молекулярно-генетичної експертизи як основний доказ, що підтверджує походження дитини від конкретної особи, навіть за відсутності інших доказів спільного проживання чи визнання батьківства за життя.

Закон і Бізнес