Законодавством не передбачено обов’язку виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки це не свідчить про закінчення провадження.
Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду під час розгляду справи №2/1522/11652/11, в якій особа просила визнати протиправною бездіяльність начальника відділу ДВС щодо незняття арешту з її майна при поверненні виконавчого документа стягувачу, інформує «Закон і Бізнес».
Ухвалою районного суду, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні скарги відмовлено. Суди дійшли висновку, що заявниця не довела обов’язку державного виконавця щодо зняття арешту з її майна при поверненні виконавчого документа стягувачу.
Судова палата Касаційного цивільного суду констатувала, що у практиці КЦС та КАС має місце неоднакове застосування положень законів №№606-XIV та 1404-VIII.
У постанові від 14.05.2025 ВП ВС зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.
Законодавець чітко передбачив два випадки, коли виконавець зобов’язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов’язку виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.
Водночас ВП ВС звернула увагу, що законодавець у законі «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу (ч. 3 ст. 37 закону). Отже, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених ч.3 ст.37 закону).
У цій справі суди попередніх інстанцій при розгляді скарги не встановили конкретних обставин та підстав завершення виконавчого провадження, від яких залежить як задоволення заяви боржника про зняття арешту, так і визначення посадової особи, яка уповноважена зняти такий арешт.
Тому ВП ВС зазначила, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід встановити конкретні обставини та підставу завершення виконавчого провадження, в межах якого накладався арешт, та за результатами цього прийняти мотивоване рішення про задоволення або відмову в задоволенні скарги.

Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!