Чи варто звільняти суддю за разове порушення правил відводу — ВП ВС

Як у НАЗК, так і у Ради суддів відсутні повноважень щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності суддів, якщо він може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом.

На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду під час розгляду справи №990SCGC/27/24, інформує «Закон і Бізнес».

Суддя оскаржила рішення ВРП «Про скасування частково рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 липня 2024 року №2060/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Особи 1 та ухвалення нового рішення» від 31.10.2024 №3193/0/15-24.

Перша ДП застосувала до судді стягнення у виді подання про звільнення з посади. ВРП змінила це рішення у мотивувальній частині, але власне вид стягнення залишила тим самим. Згодом суддю було звільнено з посади.

У постанові ВП ВС зазначено, що, залежно від того, в якій сфері діяльності судді виникає конфлікт інтересів, залежить процедура та порядок врегулювання конфлікту інтересів. Водночас конфлікт, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом, зумовлює дисциплінарну відповідальність, встановлену законом «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ (пп.«д» п.1 ч.1 ст.106 закону).

Натомість, у разі конфлікту інтересів, який виникає у позапроцесуальній діяльності і який не можна врегулювати у спосіб, визначений процесуальним законом, настає адміністративна відповідальність відповідно до норм КпАП (зокрема ст.172⁷).

У цьому контексті ВП ВС звернула увагу на рішення РСУ від 7.09.2017 №46, в якому наголошено, що складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв’язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

Водночас ВП ВС погодилася, що факт визнання судді винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією за ст.172⁷ КпАП, рішенням, яке набрало законної сили, давав ВРП правові підстави для її притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до п.15 ч.1 ст.106 закону № 1402-VIII.

Однак, враховуючи конкретні обставини цієї справи, а також беручи до уваги набрання чинності згаданим судовим рішенням, ВП ВС вважає, що дії судді в цій частині не можна додатково кваліфікувати за пп.«д» п.1 ч.1 ст.106 закону №1402-VIII, оскільки їх уже кваліфіковано за п.15 ч.1 цієї статті.

Тому ВП ВС не погодилась з пропорційністю застосованого до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади, оскільки правопорушення є адміністративним, а тому має низьку суспільну небезпеку порівняно з іншими правопорушеннями.

Також наголошено, що ВРП не навела жодних мотивів щодо аргументів судді про непропорційність застосованого до неї дисциплінарного стягнення, залишивши поза увагою, що вона є суддею з багаторічним стажем, яка за весь час роботи в суді жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, а також те, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено будь-яких доказів умисного чи внаслідок недбалості порушення нею норм права.

Крім того, ВП ВС звернула увагу на те, що фактично підставою для складання протоколу НАЗК став не позапроцесуальний конфлікт інтересів судді, а виключно її дії щодо неусунення інкримінованого конфлікту інтересів у спосіб, передбачений процесуальним законом.

У підсумку оскаржуване рішення ВРП було визнано невмотивованим, що зумовило його скасування. Відповідно, й звільнення судді з посади на його підставі тепер має бути переглянуто.

Закон і Бізнес