«Пошкребіть по засіках!»

Що не так із рекордними заставами у WCC-провадженнях і як варто змінити підхід щодо їх внесення

У справах про корупцію процес часто перетворюється на шоу, а визначення розміру застави на аукціон із лотом під назвою «свобода». Й по яких засіках мають шкребти ті, хто не має офшорів та чиє майно й рахунки арештовані?

Логічна хиба

Керуючий партнер ЮК «АМБЕР», адвокат, к.е.н., заслужений юрист України Семен Ханін виступив на ІІІ White-collar crime forum із доповіддю «Неспівмірні застави й інші дискусійні питання застосування запобіжних заходів у WCC-провадженнях: особливості практики ВАКС».

Насамперед спікер звернув увагу на логічну хибу в Кримінальному процесуальному кодексі. Так, у ст.183 КПК зазначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. А у ч.3 згаданої статті зазначено, що при  постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, за певними виключеннями, зобов’язаний визначити розмір застави. Тобто одночасно КПК з одного боку каже, що тримання під вартою — це винятковий захід, а другого боку — зобов’язує визначити заставу. І якщо застава внесена, відповідно вважається, що була обрана застава, тобто вже неможливо говорити про те, що це був виключний захід. Адже, визначаючи заставу як альтернативу, сам слідчий суддя каже, що вона все ж таки може нівелювати ризики.

С.Ханін пояснив, що, виходячи з відповідних норм КПК, якщо стаття презюмує можливість чи обов’язок призначення альтернативи у вигляді застави, визначати тримання під вартою неможливо, тому що це не виключна обставина. У протилежному випадку слідчий суддя і сторона обвинувачення суперечать самі собі. Тому що з одного боку ніщо не може нівелювати ризики, але застава — може.

«Таким чином, призначаючи одразу заставу, якщо вона буде помірна і людина її вносить у визначений строк, особа позбавляється «приємної можливості» провести ці кілька днів у СІЗО, що сьогодні фактично є мірою покарання. Мовляв, будь-що посидь три дні у в’язниці, щоб ти зрозумів, хто ти і де твоє місце. Але ж суперечність норм, як ми розуміємо з практики ЄСПЛ та духу закону, має трактуватись на користь особи», — додав адвокат.

Друге, на що звернув увагу С.Ханін — це застава майна замість необґрунтованого розміру застави у грошовому виразі. Спікер наголосив на тому, що адвокатам не зрозуміло, як визначає розмір застави сторона обвинувачення, яка взагалі не має права це робити, і слідчі судді.

До того ж, на практиці виходить, що визначається застава і одночасно накладається арешт на рахунки, на нерухомість. Тож яким чином особа чи її родичі, на чиє майно також накладено арешт, мають внести цю заставу, взагалі незрозуміло. «Мені навіть цікаво було б запитати суддю, якби була така можливість: а як людина має це зробити? Тобто якщо особа чесно жила, не має прихованих грошей, то фактично — ніяк. А відповідь на це, що є необмежене коло бажаючих внести заставу за людину, викликає певне здивування. Прямо раптово вишукується черга від Житомира до Хрещатика з тих, хто хоче внести цю заставу», — обурився спікер.

У ст.182 КПК зазначено, що «застава полягає у внесенні коштів». А що таке застава? Процесуальний примус, щоб особа виконувала свої зобов’язання. «Так давайте нехай це майно, на яке в будь-якому випадку накладається арешт, йде в іпотеку спеціальній установі — воно залишається у людини, людина ним користується, але оформлена іпотека. Ухилився від обов’язків підозрюваний/ обвинувачений, відповідно це майно переходить у власність держави. Так ми одразу вирішуємо питання необґрунтованості розміру застав», — запропонував С.Ханін.

Адвокат додав, що таким чином вирішується питання можливості у людини швидко оформити заставу. Так, на першому ж засіданні через процедуру це майно оформлюється у так звану іпотеку на відповідну державну установу: і в особи є процесуальний примус, і знімається взагалі питання обґрунтованості чи необґрунтованості розміру і розрахунку застави. «Але це звісно, якщо є добра воля до пошуку шляху. Але якщо є завдання будь-яким чином хоч на три дні, але закрити людину за ґратами, тоді про що може бути мова?!», — зазначив С.Ханін.

Невластива дискреція

Третє дискусійне питання, на яке зверну увагу спікер, — це клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу. Так, у ст.184 КПК ніде не зазначено про те, що у прокурора чи слідчого є можливість чи зобов’язання вказувати пропонований розмір застави. Якщо він вважає, що це тримання під вартою чи тримання під вартою з альтернативою застави, він зазначає це. Але, переконаний адвокат, коли вказується певна цифра, а потім ще слідчий суддя частково задовольняє це клопотання і зазначає іншу, наприклад, меншу цифру, то фактично це нічим не виправдано і не передбачено КПК. І не зрозуміло чому сторона обвинувачення привласнила собі це дискреційне повноваження ще й зазначати конкретну суму. Для чого цей тиск на суддю? Адже тільки-но суддя, наприклад, визначить значно меншу заставу, назавтра усі так звані активісти голоситимуть, що такий-то суддя відпустив на свободу такого-то підозрюваного. Саме тому, хоча б унеможливлення визначення розміру застави до того, як суд вирішить це питання, зробило б рішення більш об’єктивним.

Наостанок, С.Ханін зазначив, що є велика кількість справ ЄСПЛ з приводу визначення застави. «Але у нас же є така звичка ніколи не читати, про що йдеться у справі, а використовувати цитати з неї як у свій час роботи класиків марксизму-ленінізму», — додав спікер.

 Про що ці справи насправді? Є дуже важлива річ, на яку звертає увагу ЄСПЛ: якщо йдеться не про такий злочин як зґвалтування, вбивство, а, наприклад, про економічний злочин, то система обов’язкового запобіжного ув’язнення є несумісною з Конвенцією. Але коли ми говоримо про суперечність у КПК і необґрунтований розмір застави, це фактично обов’язкове ув’язнення, вважає адвокат.

Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» активно використовується від провадження до провадження. І, що цікаво, іноді судді цією справою обґрунтовують непомірну заставу. Про що ця справа? В ній людина була застрахована як капітан судна, 3 млн становив розмір страхування і страхова компанія внесла ці кошти як заставу. І ЄСПЛ прийшов до висновку, що не було порушено Конвенцію, тому що в людини таких коштів не було, але застава була внесена страховою компанією саме з розміру страховки.

Натомість, саме ця справа чомусь стала точковою щодо того, що застава може бути непомірна, а певне професійне середовище може зібрати кошти і внести заставу. Але ж у цій справі був обов’язок у страхової компанії, а не добра воля.

«Ми як адвокати, все ж таки за розумний підхід. Не потрібно відпускати на волю всіх корупціонерів, ґвалтівників, вбивць, але, якщо закон це передбачає, в особи має бути реальна можливість внести заставу чи майном чи грошима. Це не має бути обтяжливо для його родини, це не є видом покарання, це тільки процесуальний примус. І потрібно прибрати все те, що є дійсно тиском на слідчого суддю», — підсумував С.Ханін.

Закон і Бізнес