У якому порядку відбувається стягнення аліментів на утримання дітей

Обов’язок щодо утримання дітей передбачений Сімейним кодексом, відповідно до якого батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку навчання до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на Судову владу.

Способами виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

При невиконанні даного обов’язку одним із батьків, у іншого (з яким проживає дитина) виникає право звернутись до суду та зобов’язати сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття, а у випадку навчання – до досягнення двадцяти трьох років.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує :

- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Також відповідно до статті 189 Сімейного кодексу, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплат.

Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двоє і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Для зміни розміру аліментів стягувач має право звернутися до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:

- на одну дитину - однієї чверті;

- на двох дітей - однієї третини;

- на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону «Про індексацію грошових доходів населення», якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Розмір аліментів може бути згодом змінено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Якщо один із батьків не сплачує аліменти добровільно і якщо боржник працює або отримує інші доходи, стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ за місцем роботи боржника або отримання ним пенсії, стипендії та інших доходів із заявою про здійснення відрахування аліментів, або направити виконавчий документ до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна для виконання рішення в примусовому порядку.

Якщо рішення суду про стягнення аліментів не виконується в добровільному порядку, його примусове виконання покладається на органи державної виконавчої служби або приватних виконавців за місцем проживання або роботи боржника.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Закон і Бізнес