Як не порушити право особи на свободу при застосуванні запобіжних заходів, обговорили у ВС

Ключова проблема застосування запобіжних заходів, що існує на сьогодні, — це необґрунтованість і недостатня вмотивованість судових рішень про продовження тримання особи під вартою.

На цьому акцентував Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час круглого столу, на якому обговорювалися шляхи імплементації рішень ЄСПЛ у групі справ «Ігнатов проти України» та дотримання вимог ст.5 конвенції, інформує «Закон і Бізнес».

За словами Голови ВС, на початку дії КПК 2012 року тримання під вартою становило трохи більше третини від усіх клопотань про застосування запобіжних заходів. Натомість сьогодні питома вага цього запобіжного заходу перевищує 2/3 від загальної кількості.

Крім того, С.Кравченко відзначив, що в умовах відсутності дієвого механізму забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питань, які не підлягають касаційному перегляду, зокрема ухвал про застосування запобіжних заходів, роль апеляційних судів є надзвичайно великою. Адже саме на них покладається завдання щодо формування усталених підходів до розгляду відповідних клопотань. Утім, реалізація цієї мети ускладнюється за рахунок обсягу навантаження та нестачі суддівських кадрів.

Водночас, очільник ВС звернув увагу, що суди наділені необхідним інструментарієм — норми КПК значною мірою побудовані на цитатах з рішень ЄСПЛ, тож їх неухильне дотримання та виконання вимог ст.5 конвенції сприятимуть ухваленню належним чином мотивованих і обґрунтованих судових рішень.

Своєю чергою, суддя ЄСПЛ від України Микола Гнатовський зауважив, що є 6 базових сценаріїв, у яких ЄСПЛ констатує порушення Україною гарантованого конвенцією права на свободу та особисту недоторканність через неправомірне позбавлення свободи.

До цих сценаріїв належать ситуації щодо:

позбавлення свободи не на підставі судового рішення;

ухвалення рішення про тримання під вартою без зазначення строку такого тримання (обидві ситуації висвітлені у справі «Харченко проти України»);

відсутності будь-яких підстав, наведених судом у рішенні про надання дозволу на тримання під вартою («Ігнатов проти України»);

затримки зі звільненням особи з-під варти («Руслан Яковенко проти України»);

затримки зі складанням протоколу про затримання («Грубник проти України»);

відсутності правових підстав для арешту без попереднього рішення суду («Строган проти України», «Грубник проти України», «Ритіков проти України»).

Крім цього, є ситуації, коли відсутні достатні та відповідні підстави для тримання особи під вартою («Корбан проти України»). ЄСПЛ вказав, що основними недоліками в таких рішеннях українських судів є ненадання будь-яких підстав для обґрунтування ризику того, що заявник може переховуватися і перешкоджати розслідуванню, та обмеження аргументації простим цитуванням положень кримінального процесуального законодавства.

Також типовим сценарієм є надмірна тривалість досудового тримання під вартою. Провідним у цьому контексті лишається рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України». Ще один сценарій, який належить до категорії типових у практиці ЄСПЛ, стосується недоліків провадження щодо перегляду законності тримання під вартою.

На переконання М.Гнатовського, окреслені проблеми давно зрозумілі, але є очевидним те, що потрібно шукати шляхи, щоб їх мінімізувати.

Так, у рішенні у справі «Ігнатов проти України» щодо §3 ст.5 конвенції ЄСПЛ вкотре наголосив, що доводи за або проти звільнення особи з-під варти не можуть бути абстрактними або базуватися просто на суворості покарання, яке потенційно може бути застосоване. До того ж продовження строку тримання під вартою, відповідно, потребує і більшої кількості доводів.

Підбиваючи підсумки обговорення, голова Касаційного кримінального суду Олександр Марчук зазначив, що для покращення ситуації на національному рівні насамперед потрібно говорити про взаємодію та синергію і слідчих суддів, і представників правоохоронних органів та прокуратури, і суддів, особливо апеляційної інстанції. Також, за словами голови ККС, має йтися і про уніфікацію та підвищення стандарту ухвали слідчого судді щодо обрання певного запобіжного заходу. До того ж необхідними є врегулювання законодавчих прогалин і проведення спільних заходів для обговорення конкретних шляхів запобігання порушенням норм ст.5 конвенції.

Круглий стіл організовано ВС спільно з Міністерством юстиції, програмою підтримки ОБСЄ для України в межах проєкту «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни», управлінням програм співробітництва Ради Європи в межах проєкту «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України – Фаза ІІ».

Закон і Бізнес