Коли обвинувачений може вимагати заміни захисника за призначенням — ВС

Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд за результатами розгляду справи №748/1972/19, інформує «Закон і Бізнес».

За вироком суду особу засуджено і призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч.3 ст.185 КК — на строк 5 років, за ч.1 ст.263 КК — на строк 4 роки. За сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання й ухвалив новий, яким шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком і покарання, призначеного за попереднім вироком, визначив особі остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Засуджений стверджував, що місцевий суд не розглянув його клопотання про відмову від захисника за призначенням, який не надавав йому належної правової допомоги.

З матеріалів провадження вбачається, що зі стадії досудового розслідування для захисту засудженого, який є громадянином Республіки Грузія, було залучено захисника за призначенням. Під час судового розгляду в місцевому суді засуджений заявив клопотання про відмову від цього захисника та просив залучити іншого за рахунок держави.

Оскільки засуджений не мав наміру самостійно залучити іншого захисника за договором, суд відмовив у задоволенні цього клопотання. Апеляційний суд, не встановивши обставин, які б указували на неналежне виконання захисником обов’язків, не вбачав підстав вважати, що було порушено право засудженого на відмову від захисника.

Своєю чергою, ККС погодився з цими висновками і вказав, що право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК, не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст.49 КПК захисник такій особі призначається за постановою слідчого/ прокурора або ухвалою судді чи суду.

Як було встановлено судами, захисник здійснював захист засудженого з початкових етапів кримінального провадження, брав участь у слідчих діях, знайомився з матеріалами справи, під час судового провадження та перегляду вироку місцевого суду апеляційним судом заявляв процесуальні клопотання, брав активну участь у дослідженні судом доказів, висловлював заперечення щодо їх допустимості й належності, виступав у судових дебатах, обґрунтовуючи позицію захисту щодо пред’явленого обвинувачення.

ККС зазначив, що оскільки відмова засудженого від захисника ґрунтувалася лише на його особистих мотивах, не пов’язаних з неналежним забезпеченням захисту, то в цьому конкретному випадку немає підстав вважати порушеним його право на захист унаслідок неприйняття судом такої відмови від захисника.

Закон і Бізнес