Як доказати дискримінацію при виплаті премій — ВС

У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Про це нагадав Касаційний цивільний суд, скасовуючи частково попередні рішення у справі №755/8130/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач, який працював директором з буріння, звернувся до суду із вимогами визнати протиправними дії відповідача зі встановлення умов нарахування та виплати премії за 2021 рік, а також стягнути вказану премію згідно з порядком, який був передбачений до звільнення позивача. Адже згідно з рішенням відповідача премія за 2021 рік звільненим працівникам має бути виплачена у тримісячний строк із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Мотивував тим, що стосовно нарахування та виплати позивачу премії сторони досягнули угоди; позивач не довів його дискримінацію за статусом (наявністю чи відсутністю трудових відносин). Апеляційний суд із цим рішенням не погодився. Вважав, що відповідач допустив стосовно позивача дискримінацію, оскільки не вказав об’єктивного та розумного обґрунтування для розмежування осіб, які працюють, та тих, які припинили трудові відносини, з метою виплати їм премії.

Своєю чергою, КЦС звернув увагу на те, що процесуальний обов’язок позивача — навести фактичні дані, які підтверджують, що він, маючи певну захищену ознаку, зазнав на її підставі дискримінаційного поводження, зокрема без раціонального (об’єктивного та достатнього) обґрунтування опинився у гіршому становищі порівняно з іншими людьми, які такої ознаки не мають. А роботодавець за наявності цих даних має їх спростувати.  

Позивач має довести сукупність фактичних даних, які підтверджують дискримінаційне поводження з ним. Так, для прямої дискримінації - це те, що:

1) позивач намагався реалізувати певне право, яке йому гарантоване законом, міжнародним договором тощо;

2) під час реалізації цього права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ним ситуації (позивач має правильно обрати зразок для порівняння — групу осіб, порівняно з якими він за аналогічної ситуації зазнав різниці у ставленні);

3) ця різниця пов’язана з певною захищеною ознакою, притаманною позивачеві;

4) така різниця зумовила настання для позивача негативних наслідків;

5) відсутнє раціональне (об’єктивне та достатнє) обґрунтування цієї різниці;

6) різниця у ставленні до позивача не є пропорційною меті відповідного розрізнення.  

Також КЦС зауважив: якщо доказування позивачем прямої дискримінації передбачає, зокрема, встановлення різниці у ставленні до нього порівняно з іншими особами, яких він зазначив як зразок для порівняння, то доказування позивачем непрямої дискримінації передбачає встановлення відмінності у наслідках формально однакового ставлення (засобами доказування такої відмінності можуть бути, зокрема, статистичні дані, які учасники справи мають надати суду).

Закон і Бізнес