Обтяжуючі обставини ДТП, продовження строків ДР та інше — в огляді ККС

Травмування малолітньої особи в результаті ДТП не охоплювалось і не могло охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п.6 ч.1 ст.67 КК обставини, яка обтяжує покарання, відсутні.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, частково змінюючи рішення судів попередніх інстанцій у справі №513/1028/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі обвинувачений керував автомобілем «Daewoo Lanos», перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, і частково виїхав на узбіччя проїжджої частини автодороги, де допустив наїзд на малолітнього пішохода, який внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Місцевий суд визнав водія винуватим та засудив за ч.2 ст.286¹ КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Апеляційний суд змінив цей вирок, призначивши особі покарання із застосуванням ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Своєю чергою, ККС вказав, що КК відносить ст.286¹ до категорії злочинів, вчинених з необережності. Тобто засуджений не мав і не міг мати умислу завдання шкоди малолітній особі, оскільки вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286¹ КК, яке характеризується такою обов’язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини.

Тому ККС виключив із мотивувальних частин попередніх рішень посилання на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини як обставину, яка обтяжує покарання, передбачену п.6 ч.1 ст.67 КК, залишивши без змін визначене покарання.

Крім цієї справи, до огляду практики ККС за жовтень 2024 року ввійшли низка інших. Зокрема, звернуто увагу на те, що закриття кримінального провадження за ст.49 КК є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосоване лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Тому суд не може скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав у кримінальному провадженні, в якому був ухвалений виправдувальний вирок.

Зазначено, що військовослужбовець набуває статусу військової службової особи внаслідок призначення на посаду, яка покладає на нього обов'язки командира (начальника) або інші обов’язки, передбачені у примітці 1 до ст.425 КК, або внаслідок отримання спеціального доручення повноважного командування, пов’язаного з виконанням таких функцій. При цьому саме по собі військове звання не може вважатися ознакою військової службової особи.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018, а також у тих провадженнях, що були об’єднані або виділені з інших, в яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня, але якщо такий строк було продовжено слідчим суддею, то таке продовження відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом.

Закон і Бізнес