Коли водій, що вчинив смертельне ДТП, може бути покараний умовно — ВС

Непередбачувана поведінка потерпілої, яка змінювала темп і напрям свого руху на проїзній частині дороги, має враховуватися при оцінці дій засудженого в дорожній обстановці, що склалася.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, змінюючи вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду у справі №199/2906/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі водія засуджено за ч.2 статті 286 Кримінального кодексу до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Суд визнав доведеним, що, рухаючись автомобілем ВАЗ в темний час доби у крайній лівій смузі зі швидкістю 90 км/год, він порушив вимоги ПДР та допустив наїзд на пішохода, що перетинала проїзну частину, внаслідок чого потерпіла померла на місці події.

Своєю чергою, ККС погодився з доводами сторони захисту, що в оскаржених рішеннях не надано оцінки досудовій доповіді установи пробації, відповідно до якої ймовірність вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення є середньою і він не становить високої небезпеки для суспільства. Як наголосив ККС, неврахування такої інформації є невиправданим та суперечить зазначеній у законі «Про пробацію» меті її складання.

Також ВС констатував, що суди залишили поза увагою посткримінальну поведінку засудженого, який одразу після ДТП викликав поліцію і швидку допомогу, з’являвся до правоохоронних органів та давав правдиві свідчення, бажаючи усунути наслідки, які настали від його протиправних дій, добровільно сплатив потерпілим 105 тис. грн., що має важливе значення для призначення справедливого покарання.

Також наголошено, що потерпіла порушила ПДР, зокрема п.4.4, який зобов’язує пішохода у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості використовувати світлоповертальні елементи для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху, та п.4.7, де зазначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах.

З огляду на викладене, ККС дійшорв висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до засудженого інституту умовного звільнення належно не обґрунтовані. Тому змінив вирок місцевого суду та на підставі ст.75 КК звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Закон і Бізнес