Тримання під вартою не є безальтернативним навіть для обвинувачених у держзраді — КС

За ч.6 ст.176 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний захід, що може застосовуватися до обвинувачених у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки.

На це звернув увагу другий сенат Конституційного Суду, визнаючи цю норму конституційною, інформує «Закон і Бізнес».

Таке рішення ухвалене 19.06.2024 у справі за конституційними скаргами Сергія Бичкова та Анатолія Бая щодо конституційності ч.6 ст.176 Кримінального процесуального кодексу.

Цими положеннями передбачено, що «під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених стст.109—114², 258—258⁶, 260, 261, 437—442 Кримінального кодексу, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті», а саме тримання під вартою.

Із матеріалів справи вбачається, що автори клопотань обвинувачуються у скоєнні злочинів проти основ національної безпеки України. У судовому засіданні обом особам суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, на думку скаржників, підозрюваний, обвинувачений фактично позбавлений права заявляти клопотання про звільнення з-під варти і застосування до нього альтернативного запобіжного заходу, тому оспорюваний припис КПК не забезпечує підозрюваному, обвинуваченому належного захисту від свавілля та не відповідає ст.29 Конституції.

Водночас, КС вважає, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.6 ст.176 КПК є можливість, за певних підстав та обставин, визначених стст.177 та 178 кодексу, застосувати заставу як більш м’який запобіжний захід. Отже, Суд констатував, що за ч.6 ст.176 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

У рішенні КС висновує, що зазначена норма кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено ч.2 ст.29 Конституції.

Закон і Бізнес