За арешт доменних імен суддю не стали притягати до дисциплінарної відповідальності

Якщо накладений слідчим суддею арешт не потягнув істотних наслідків, а ухвала є наслідком звичайної недбалості, то в таких діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

Таке рішення ухвалила третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши скаргу на Тетяну Ільєву з Печерського районного суду м.Києва, інформує «Закон і Бізнес».

У 2021 році суддя задовольнила клопотання адвоката, який просив накласти арешт на майно в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.182 («Порушення недоторканності приватного життя») Кримінального кодексу. Було накладено арешт на майнові права інтелектуальної власності — доменні ім’я веб-ресурсів, у тому числі golos.ua, шляхом зобов’язання інтернет-провайдерів закрити до них доступ користувачів.

Потерпілий стверджував, що негативна інформація у формі тверджень власників веб-сайтів та авторів публікацій ставлять під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральні якості, спотворює ділову репутацію, формує негативну громадську думку, руйнує його позитивний імідж та репутацію. У межах цього ж провадження, він звернувся із цивільним позовом про відшкодування шкоди в сумі 50 тис. грн.

Власне для забезпечення цього позову й було подане клопотання про накладання арешту на доменні ім’я низки веб-ресурсів. Це пояснювалося тим, що ці веб-ресурси «є знаряддям вчинення злочину та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є речовими доказами, тому можуть містити інформацію, що дасть можливість встановити всіх причетних до вчинення вказаного злочину осіб, які мають значення для кримінального провадження».

На думку скаржника, Т.Ільєва проігнорувала вимоги ст.98 КПК, якою передбачено, що речовими доказами, на які відповідно до ч.1 ст.170 КПК може бути накладено арешт, є лише «матеріальні цінності», в тому числі — грошові, цінності та інші речі, а не веб-ресурс або веб-сайт, який є «сукупністю даних електронної (цифрової) інформації» (ст.1 закону «Про авторське право і суміжні права»).

Апеляційний суд цю ухвалу скасував, зокрема, відзначивши, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Тож фактично слідчий суддя була позбавлена можливості накласти арешт на майно, оскільки відповідно до вимог ча.6 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.4 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи.

Своєю чергою, Т.Ільєва пояснила, що, постановляючи ухвалу про арешт майна, повною мірою дотрималась вимог Конституції, КПК, закону «Про судоустрій і статус судів», а також врахувала основні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, як зауважив доповідач Олег Кандзюба, висновок судді зроблено без урахування вимог ч.1 ст.171 КПК, оскільки вирішення такого питання можливе лише за клопотанням прокурора або слідчого за погодженням з прокурором.

Утім, він зауважив, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за дії, які є результатом звичайної недбалості і не потягли істотних наслідків. Адже у період дії ухвали сайт відвідали понад 200 тис. користувачів, що суперечить твердженням скаржника про його блокування.

Тому ТДП ВРП дійшла висновку про відсутність в діях судді підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість розгляд ще однієї дисциплінарної справи — стосовно Сергія Кіхтенка з Богуславського районного суду Київської області, якому закидають безпідставне затягування розгляду кримінальних та цивільної справ, — було відкладено на 2 тижні.

Закон і Бізнес