Поведінка сторони, яка своїми діями унеможливила або значно ускладнила дослідження важливих доказів, має тлумачитися на користь протилежної сторони, щоб не заохочувати сторону до використання таких прийомів.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу АП ВАКС у справі №991/722/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі вироком Вищого антикорупційного суду особу засуджено за ч.4 ст.369 Кримінального кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна крім квартири.
Суд визнав доведеним, що генеральний директор ДСП «Радон» запропонував голові ДАЗВ неправомірну вигоду за призначення йому премій і передав їй неправомірну вигоду в розмірі 210 тис. грн.
Ухвалою АП ВАКС вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі сторона захисту, серед іншого, наголошувала, що була позбавлена можливості доводити провокацію, оскільки їй не був забезпечений доступ до низки матеріалів. Зокрема, сторона обвинувачення не забезпечила збереження листування на телефоні Особи 9, повернувши їй телефон після того, як зробила вибірку лише необхідних для обвинувачення фрагментів.
Своєю чергою, ККС зазначив, що обставини, на які посилався захист, prima facie свідчать про те, що у цій справі питання провокації не було відверто необґрунтованим.
Так, ключовим питанням у цій справі є те, від кого виходила ініціатива обумовити призначення премії наданням хабаря. Показання Особи 9 є єдиним доказом того, що пропозиція хабаря з боку засудженого не була спровокована відповідною вимогою з її боку.
За таких обставин, ККС зауважив, що захист вправі розраховувати на можливість піддати достовірність цих показань найприскіпливішій перевірці. Це передбачає не лише можливість сторони захисту надати докази, які вона має в своєму розпорядженні, але й отримати доступ до доказів, які знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення.
Водночас, сторона обвинувачення представила суду фрагмент обміну повідомленнями у месенджері між засудженим і Особою 9, з якого можна зробити висновок про те, що цей месенджер був один з каналів спілкування між ними. Сторона захисту стверджувала, що листування не обмежувалося лише цим фрагментом і містило інформацію, яка у сукупності з іншими обставинами справи доводила підбурювання з боку Особи 9 до розмов, що стосуються отримання нею хабаря від засудженого.
Натомість сторона обвинувачення не надала будь-яких пояснень, чому фіксація переписки обмежилася лише цим фрагментом. Крім того, не зафіксувавши повну інформацію про це листування, не забезпечила також збереження цієї інформації іншим чином, наприклад, вилучивши цей телефон і убезпечивши його від доступу сторонніх осіб.
Тож втрата стороною захисту внаслідок дій сторони обвинувачення можливості представити суду повний обмін повідомленнями між засудженим і Особою 9 безумовно мала бути прийнята до уваги при вирішенні клопотань про доступ до матеріалів, що знаходилися у володінні НАБУ та СБУ. Проте суд відмовив у наданні такого доступу.
Проте, як зазначив ККС, навіть за умови, якщо частина інформації належить до державної таємниці, вирішуючи питання доступу до таких відомостей, суд має можливість визначити таку форму і спосіб доступу до інформації, яка краще забезпечить баланс інтересів сторони захисту і інтересів суспільства, ніж повна відмова в такому доступі.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Як стягнути витрати потерпілого з особи, звільненої від кримынальної відповідальності — ОП ККС
16.12.2024
Судовий контроль за досудовим розслідуванням: ключова гарантія забезпечення прав і свобод
03.12.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!