Про теорію і практику спадкування за законом розповіла суддя ВС

Цивільним кодексом не встановлено конкретного кінцевого строку для звернення спадкоємця, який прийняв спадщину, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

На це звернула увагу суддя Касаційного цивільного суду Ольга Ступак під час науково-практичного вебінару, інформує «Закон і Бізнес».

Розповідаючи про практику ВС щодо вирішення спорів, які виникають із спадкування за законом, вона навела постанову від 27.09.2022 у справі №199/315/21. В ній відповідач (спадкоємиця за заповітом) своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, але не оформила її. Позивач (спадкоємець за законом) вважав, що оскільки відповідач не оформлює спадщину, то він набуває право на спадкування й може оформити спадщину на себе.

Проте, КЦС указав, що неоформлення прийнятої спадщини унеможливлює лише розпорядження успадкованим майном для спадкоємця.

В іншій справі Велика палата ВС вказала, що відсутність сімейних відносин унеможливлює виникнення в особи, яка претендує на спадщину, права спадкування на підставі закону; скасування рішення, пов’язаного зі встановленням наявності підстав для спадкування, та відмова в позові свідчить про відсутність у зацікавленої особи підстав для спадкування (постанова ВП ВС від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц).

Доповідач зауважил: оскільки в цій справі спірну квартиру незаконно передано особі-спадкоємцю, який її відчужив, ВП ВС сформувала висновок, що захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна може здійснюватися шляхом стягнення компенсації вартості цього майна.

Також О.Ступак зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем протягом 5 років переважно розглядаються в порядку окремого провадження Й заявники зазначають заінтересованою особою не орган місцевого самоврядування, а номінальну особу, яка не заперечує проти задоволення заяви. Інколи це — штучно створені спори, і рішення судів потім оскаржуються в апеляційній інстанції ї за заявами осіб, чиї права порушені, та скасовуються.

Інколи до спадкового майна входять кілька об’єктів, один з яких перебуває за кордоном. Відповідно до закону «Про міжнародне приватне право» національні суди не мають юрисдикції вирішувати питання щодо таких об’єктів. В одній зі справ (постанова КЦС від 14.06.2023 у справі № 466/5298/19) оспорювалася заява про відмову від прийняття спадщини, яка була вчинена на території України, але спадщина знаходилася за кордоном. КЦС зробив висновок, що юрисдикція українського суду поширюється на цю категорію спорів.

Трапляються випадки, коли недоброчесні учасники позиваються до неіснуючих осіб. Суддя навела постанову КЦС від 11.10.2023 у справі № 204/1035/18. У позові було зазначено лише ПІБ відповідача (на нього нібито була оформлена спадщина, і позивач вважав це незаконним). КЦС зазначив, що спірну квартиру в спадщину отримала особа, щодо якої немає відомостей про видачу їй паспорта громадянина України та реєстрацію як платника податків. Натомість,  відповідач має бути фізичною або юридичною особою, яка існує. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите — підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК).

Докладніше із практикою вирішення таких спорів можна ознайомитися із презентації О.Ступак. 

Крім того, суддя КЦС звернула увагу, що 8.11.2023 Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини» (проект №9288). Тож найближчим часом актуальним буде обговорення правозастосування його положень.

Законом, зокрема, в новій редакції викладено ст.1221 ЦК, в якій визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця; якщо місце проживання спадкодавця невідоме або зареєстроване за кордоном, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Змінами до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього кодексу передбачено, зокрема, що в період дії воєнного стану строки щодо прийняття спадщини обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця. Якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, де ведуться бойові дії або який розташований на ТОТ, всі заяви щодо спадщини подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.

Науково-практичний вебінар «Дивні закуточки спадкування за законом: теорія, судова і нотаріальна практика», організований ГО «Цивілістична платформа».

Закон і Бізнес