Як повернути об’єкт культурної спадщини громаді, вказала ВП ВС

Коли на певний об’єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об’єкта.

На це звернула увагу Велика палата ВС у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, інформує «Закон і Бізнес».

Як зазначила ВП, у цій справі відповідачу було достеменно відомо, що він укладає правочин щодо придбання об’єкта культурної спадщини (садиби Терещенків). Адже ще до укладення нікчемної додаткової угоди було укладено охоронний договір, згідно з яким товариство бере на себе зобов’язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Отже, проявивши розумну обачність, відповідач міг і повинен був знати про те, що решта будівель також є об`єктом культурної спадщини. Як наслідок, мав і повинен був знати, що подальша реєстрація за ним права власності на садибу є порушенням закону та не зумовлюватиме виникнення у нього права приватної власності.

У такому разі державна реєстрація права приватної власності на садибу за відповідачем не є доказом переходу до нього володіння цим майном. Оскільки володіння останнім власник не втратив, немає підстав для застосування віндикаційного позову (ст. 388 ЦК).

З огляду на це, встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні садибою шляхом її повернення, ВП ВС розглянула вимогу про зобов’язання повернути садибу за правилами негаторного позову (ст. 391 ЦК).

Відповідно, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності була визнана безпідставною, оскільки негаторний позов може бути пред’явлений упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Закон і Бізнес