Коли банк має повернути гроші, вкрадені з картки шахраями— позиція ВС

Сам факт коректного вводу даних для списання коштів, не може достовірно підтверджувати, що користувач сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №176/1445/22, інформує «Закон і Бізнес».

Особа звернулася з позовом до банку, стверджуючи, що невідомі особи шахрайськими діями заволоділи доступом до додатка банку на її телефоні й безперешкодно з боку служби безпеки банку заволоділи коштами на суму понад 100 тис. грн. Виявивши безпідставне списання коштів, позивач повідомила про цей факт банк і звернулася до правоохоронних органів. Однак банк відмовився добровільно повернути належні їй кошти.

При відмові в задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивач вчинила за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay. Останній дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатка банку, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку.

Натомість КЦС зауважив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. А в разі недоведеності такої обставини необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.

При цьому, за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Тож КЦС не погодився з висновками апеляційного суду й зазначив, що банк не надав належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла в доступі до власного карткового рахунку. Відповідно, списання коштів відбулося не за розпорядженням позивача, і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.

Тому КЦС підтримав позицію суду першої інстанції, який задовольнив позов.

Закон і Бізнес