Правочин не за правилами

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених тимчасовим положенням.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 лютого 2013 року м.Київ №6-174цс12

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 10 про перегляд Верховним Судом ухвали судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2012 у справі за позовом Особи 10 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: Особа 11, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року Особа 10 звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції.

Зазначав, що 15.06.2011 були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки — нежилого приміщення 21, яке розташоване за Адресою 1. Шляхом реалізації предмета іпотеки задоволено вимогу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення з нього (Особа 10) заборгованості за кредитним договором у розмірі 386904 грн. 29 коп.

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог стст.203, 215 Цивільного кодексу, оскільки власника майна не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення прилюдних торгів, на час проведення прилюдних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, занижена вдвічі; крім того, договір купівлі-продажу нежилого приміщення оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам стст.655, 656 ЦК, просив визнати недійсними вказані прилюдні торги й договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення від 15.06.2011 та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане нотаріусом переможцю відкритих торгів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.02.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.05.2012, у задоволенні позовних вимог Особи 10 відмовлено.

Ухвалою судді ВСС від 11.06.2012 відмовлено Особі 10 у відкритті касаційного провадження на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У заяві про перегляд ухвали судді ВСС від 11.06.2012 Особа 10 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції стст.16, 203, 215 ЦК, стст.12, 57, 58 закону «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обгрунтування заяви Особа 10 надав ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 8.02.2012, від 1.02.2012, від 3.08.2011, від 25.05.2011, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 17.12.2012 цивільну справу за позовом Особи 10 до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: Особа 11, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції допущено до провадження Верховного Суду в порядку гл.3 розд.V ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 10 доводи, Судова палата в цивільних справах Верховного Суду дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки) від 6.05.2011, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» та ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, 15.06.2011 ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна — нежилого приміщення 21, що знаходиться за Адресою 1 та належала на праві власності Особі 10.

Листом від 19.05.2011 ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» повідомило підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, а також Особу 10 і Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про день, час та місце проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, належного Особі 10.

19 травня 2011 року о 16.03 ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» опублікувало повідомлення про проведення прилюдних торгів на відповідному веб-сайті.

Результат прилюдних торгів, переможцем яких став Особа 11, оформлений протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 15.06.2011.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Особи 10, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що Особа 10 не скористався своїми правами щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд.VІІ ЦПК, а тому безпідставно заявив такі вимоги, і дійшов висновку про те, що положення ЦПК та закону «Про виконавче провадження» не передбачають такого способу захисту, як визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки захист порушених прав боржника може здійснюватися шляхом визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин — продажу з прилюдних торгів предмета іпотеки, суд касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 1.02.2012 виходив із того, що результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу, недійсним у порядку стст.203, 215 ЦК є належним способом захисту;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 8.02.2012 дійшов висновку про те, що прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК, з підстав невідповідності їх цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.05.2011 зазначив, що неоскарження позивачем дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд.VІІ ЦПК не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: стст.16, 203, 215 ЦК та ст.12 закону «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16, ч.1 ст.215 ЦК одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч.1—3, 5, 6 ст.203 цього кодексу, зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши відсутність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог ст.58 закону «Про виконавче провадження» у частині строку дії експертної оцінки майна та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.99 №68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2.11.99 за №745/4038, у частині повідомлення боржника про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну реалізації майна, виходив із того, що боржник не скористався передбаченим положеннями закону «Про виконавче провадження» правом оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, і дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту порушеного права боржника у виконавчому провадженні, як визнання недійсними прилюдних торгів не передбачений чинним законодавством, зокрема положеннями ст.16 ЦК, ЦПК та закону «Про виконавче провадження».

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст.16 ЦК.

Закон «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов’язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (стст.1, 2, 6, 12 закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп.5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 15.12.99 №74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції 15.12.99 за №865/4158, яка розроблена на виконання закону «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного закону та інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст.650 ЦК, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів та Міністерства юстиції, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст.62 закону «Про виконавче провадження» та пп.5.11, 5.12 інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд.3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд.4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд.6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця — учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами стст.650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд.6 тимчасового положення, ст.34 закону «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1—3 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 цього кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених тимчасовим положенням.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 1.02.2012 та від 8.02.2012, які надані Особі 10 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції стст.16, 203, 215 ЦК та закону «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норму ч.1 ст.16 ЦК та не застосував до спірних правовідносин норми ст.203, ч.1 ст.215 ЦК, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, ухвала судді ВСС від 11.06.2012 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360-3, ч.1 ст.360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 10 про перегляд Верховним Судом ухвали судді ВСС від 11.06.2012 задовольнити частково.

Ухвалу судді ВСС від 11.06.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.