Хто? Де? Коли?

Особливості видачі довіреності як одностороннього правочину

Яке значення для видачі довіреності та можливості її подальшого скасування мають дата та місце її укладання? Чому довіреність не втрачає чинність одномоментно для довірителя та представника? Про це та інше розповів суддя ВС.

Сутнісне розмежування

Суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат в рамках Business protection 2023 — A2B Forum, організованого Асоціацією адвокатів України, розповів про матеріальні та процесуальні аспекти довіреності.

Спікер наголосив, що потрібно розмежовувати видачу довіреності як односторонній правочин і саму довіреність як документ, в якому містяться повноваження. Хоча направду навіть законодавець плутає ці поняття, з огляду на формулювання, які містяться у Цивільному кодексі. Саме тому, коли йдеться про «скасування довіреності», це виглядає як нонсенс, бо по суті це «скасування документа».

У свою чергу втілюються в довіреності повноваження. Велика палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначила, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника.

Важливим аспектом В.Крат назвав місце вчинення довіреності. Тут суддя звернувся до постанови від 6.07.2022 у справі №681/196/20, де КЦС зазначив, що місце нотаріального посвідчення та місце вчинення правочину є сутнісно різноплановими категоріями, бо виконують різне змістовне навантаження в правовому регулюванні. Перше встановлено для нотаріусів на рівні імперативної публічно-правової норми. Друге закріплено на диспозитивному рівні, а отже сторона правочину має можливість його змінювати.

Дата вчинення довіреності — ще більш цікавий параметр укладеного правочину. Адже у ч.3 ст.247 ЦК передбачено, що довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Однак у постанові від 12.11.2020 у справі №226/1658/18 КЦС звернув увагу на те, що така нікчемність пов’язується із відсутністю вказівки дати вчинення довіреності, і відповідно помилка в даті вчинення довіреності не свідчить про її нікчемність.

Види та нюанси скасування

Також суддя розповів про види довіреностей. Так, існує безвідклична довіреність (ч.4 ст.249 ЦК), яка до певного часу була передбачена лише законом «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (постанова КЦС від 24.03.2021 у справі №323/1864/17). Однак нині можливість видачі такого виду довіреності також передбачена законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, у ст.8 згаданого закону (враховуючи зміни внесенні в неї згідно із законом №2465-ІХ від 27.07.2022) йдеться про безвідкличну довіреність з корпоративних прав. Якщо така довіреність видається з метою виконання або забезпечення зобов’язань, у цій довіреності може бути зазначено, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника. У разі припинення зобов’язання, для виконання якого вона видана, припиняється і сама довіреність. Однак у разі виникнення спору, безвідклична довіреність може бути скасована судом.

А ось інший вид довіреності — керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер (постанова об’єднаної палати КЦС від 14.06.2021 у справі №760/32455/19). Тож слід зважати на те, що від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ. Адже між керівником і юрособою існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Щодо припинення дії довіреності, слід взяти до уваги те, що особа, яка видала довіреність, а згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Якщо про це повідомлено не було, то навіть у випадку скасування довіреності вона зберігатиме чинність для представника до тих пір, поки він не дізнається про скасування такої довіреності. До настання такої події всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя. Тож момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються (постанова ВП ВС від 25.04.2018 у справі №922/371/16 та постанова КЦС від 4.11.2020 у справі №573/476/19).

Ознака удаваності

Та на практиці буває так, що довіреність використовується як «зручний» інструмент для вчинення інших правочинів — як-от, до прикладу, для продажу автомобіля. Справу (№522/6709/19) саме з такою фабулою розглядав КЦС у постанові від 16.02.2022.

Позовні вимоги полягали у визнанні дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, оформленого шляхом видачі довіреності. Суд зазначив: якщо застосовувати конструкцію удаваності до одностороннього правочину (а як пам’ятаємо із наведеного на початку, довіреність є саме одностороннім правочином), то удаваний та прихований мають бути односторонніми правочинами. Тому відсутні правові підстави для  задоволення позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Щодо належного відповідача у спорах про оспорювання довіреності, то тут судова практика однозначно виступає за те, що відповідачем виступає не нотаріус чи нотаріальна контора. Однак про те, хто саме є належним відповідачем у різних справах суд висловлювався по-різному:

належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність) — постанова КЦС від 24.02.2021 у справі №200/15072/16-ц;

належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, — постанова КЦС від 19.08.2020 у справі №201/16327/16-ц;

належним відповідачем є інша сторона оспорюваного договору, а не представник (постанова КЦС від 30.07.2020 у справі №664/1893/17).

Окремо В.Крат звернув увагу на процесуальні довіреності. Так, у постанові КЦС від 21.06.2023 у справі №619/1908/23 зазначається, що законодавець передбачив в межах процесуального представництва конструкцію «довіреності в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційнокомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих  підсистем (модулів). А в питанні «самопредставництва» працівник має бути уповноваженим на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема посадової інструкції, а не довіреності (ухвала ВП ВС від 8.06.2022 у справі №303/4297/20).

Закон і Бізнес