Алкоголь v. анестезія: чи винен лікар у смерті потерпілого — ВС

Для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Про це нагадав Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №443/2309/13-к, повідомляє «Закон і Бізнес».

Вироком районного суду лікаря-анестезіолога засуджено за ч.1 ст. 140 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Згідно із встановленими обставинами справи, особу було доставлено до лікарні у стані алкогольного сп’яніння після ДТП із діагнозом черепно-мозкова травма. Його було госпіталізовано до відділення анестезіології, де йому були призначені препарати, медикаментозна дія яких виражається у седативній дії. Після цього стан хворого різко погіршився та наступила зупинка дихальної та серцевої діяльності.

Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи, застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп’яніння за наявності черепно-мозкової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупністю з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті пацієнта.

Апеляційний суд спочатку скасував цей вирок, а кримінальне провадження закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК. Проте при новому розгляді, після повернення справи з ВСС, залишив вирок у силі.

Своєю чергою, ККС зазначив, що одним з проявів невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження законодавець визначив випадок, коли «за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші» (п.3 ч.1 ст.411 КПК).

Згідно з висновками експертизи, «не можна виключити, що застосування седативних препаратів на фоні алкогольного сп’яніння за наявності черепно-мозкової травми стало причиною порушення дихання та серцевої діяльності, що у сукупності з несвоєчасністю проведення реанімаційних заходів призвело до настання смерті потерпілого». Проте сторона захисту наводила аргументи про те, що допомога надавалась не лише обвинуваченим, а й іншими лікарями, і неефективність надання медичної допомоги, зокрема й проведення реанімаційних заходів не підтверджується навіть висновками комісійних експертиз на які посилається сторона обвинувачення.

Більше того, всі експертизи, які відображені у вироку, не мають категоричних висновків про причино-наслідковий зв’язок між введенням потерпілому седативних препаратів та його смерті, а мають лише характер ймовірності за певних обставин. Також сторона захисту порушувала питання про те, що в обов’язки лікаря-анестезіолога взагалі не входить самостійне установлення стану сп’яніння,

З огляду на це, ККС повернув справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Закон і Бізнес