Чи є необхідним удар в щелепу нетверезого затриманого — думка ВС

Засуджений не може одночасно діяти як на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілими, які раптово виникли, так і у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень, при цьому, перевищуючи їх.

На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд, скасовуючи попереднє рішення у справі №165/300/18 к, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі поліцейський умисно наніс кулаком правої руки, в якій тримав кайданки, удар в ділянку нижньої щелепи зліва Особі 11, що перебував на колінах із піднятими вгору руками. Від нанесеного удару останній одержав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Застосувавши до Особи 11 кайданки, обвинувачений відразу повернувся на місце де перебував Особа 12 і умисно руками і ногами наніс йому удари в різні ділянки тіла, після чого заламав руки та одягнув кайданки. У результаті спричинив йому, зокрема, тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

За вироком міського суду поліцейського засуджено за ч.1 ст.122 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання із іспитовим строком 1,5 роки. Ухвалою апеляційного суду його звільнено від покарання за ч. 1 ст. 122 у зв’язку з закінченням строків давності.

Розглянувши скаргу захисника, ККС констатував, що досудове розслідування було розпочате за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК як перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронного органу. Надалі, під час досудового розслідування, перекваліфіковано на ч.1 ст.122 КК, оскільки в діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК.

Ухвалюючи рішення про винуватість засудженого, суд належним чином не врахував вироку апеляційного суд в іншій справі де, зокрема, встановлено, що Особа 11 намагався силою вирватися від затримання, а Особа 12 та Особа 14, застосовуючи фізичну силу, намагалися звільнити його та перешкодити заходам примусу зі сторони працівників поліції, які були застосовані з метою припинення протиправних дій цих осіб.

Отже, ККС зауважив, що суд першої інстанції допустив суперечності в своїх висновках щодо дій засудженого, а саме, що він діяв як на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілими, які раптово виникли під час конфлікту, так і у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень, при цьому, перевищуючи їх та дійшов передчасного висновку про наявність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК.

Закон і Бізнес