Коли суд може зменшити розмір неустойки, нагадала ВП ВС

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції суд вправі зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Таку правову позицію підтвердила Велика палата Верховного Суду, скасовуючи в частині попередні рішення у справі №199/3152/20, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі фізичні особи звернулися з позовом до банку про стягнення 3% річних та пені.

Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнувши з банку 3% річних за 1130 днів та пеню по курсу НБУ.

ВП ВС погодилась із тим, що у випадку неповернення банківського вкладу банк повинен сплатити пеню, передбачену положеннями ч.5 ст.10 закону №1023-XII, і розмір цієї санкції в цій справі повинен бути в розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Водночас ВП не вбачає підстав для відступу від висновку, висловленого в постанові від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц щодо застосування в подібних правовідносинах ч.3 ст.551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одночасно ВП зауважила, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц вже були конкретизований критерій, на підставі якого суд застосовує ч. 3 ст.551 ЦК, в інших постановах — від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

У цій справі фізичні особи звернулися з позовом до банку про стягнення 3% річних та пені.

Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнувши з банку 3% річних за 1130 днів та пеню по курсу НБУ.

ВП ВС погодилась із тим, що у випадку неповернення банківського вкладу банк повинен сплатити пеню, передбачену положеннями ч.5 ст.10 закону №1023-XII, і розмір цієї санкції в цій справі повинен бути в розмірі 3% від суми утримуваних коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Водночас ВП не вбачає підстав для відступу від висновку, висловленого в постанові від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц щодо застосування в подібних правовідносинах ч.3 ст.551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одночасно ВП зауважила, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц нею вже були конкретизований критерій, на підставі якого суд застосовує ч. 3 ст.551 ЦК, в інших постановах — від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Закон і Бізнес