Коли свідок злочину може давати коментарі ЗМІ — позиція ЄСПЛ

Дозвіл свідкам подій публічно, добросовісно розповідати про те, що вони спостерігали та належним чином повідомили владі, якщо вони не зобов’язані дотримуватися таємниці розслідування, є аспектом захисту свободи вираження поглядів.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.03.2023 у справі «Udovychenko v. Ukraine», інформує «Закон і Бізнес» із посиланням на УГСПЛ.

Заявниця стала очевидцем дорожньо-транспортної пригоди в центрі Рівного. Інцидент викликав інтерес у місцевих ЗМІ, і під час відвідування потерпілої в лікарні жінка надала коментар журналісту, що: «Деякий час з машини ніхто не виходив, потім вийшло троє людей; на місці події залишилося двоє. Із дверей водія вийшов син Б.».

Пізніше кілька ЗМІ опублікували відео та письмові матеріали щодо ДТП, включаючи відеозапис коментаря заявниці та його дослівну стенограму, а також заяви інших очевидців, які стверджували, серед іншого, що водій був п’яний, а потерпілого збили на пішохідному переході. У супровідних повідомленнях журналісти припустили, що до аварії причетний депутат місцевої ради М.Б., син колишнього народного депутата Б.

У подальшому було відкрито кримінальне провадження за фактом вчиненого ДТП, утім невдовзі справа була закрита. Під час розслідування заявницю було допитано як свідка, і вона надала поліції ті самі покази, що й у коментарі журналісту.

В листопаді 2009 року М.Б. та його батько подали проти заявниці та низки ЗМІ позов щодо спростування недостовірної інформації. ЗМІ уклали мирову угоду з позивачами і видалили свої матеріали зі згадкою про причетність М.Б. та його батька до події ДТП. Втім заявниця відмовилася укладати мирову угоду.

За результатами розгляду справи національний суд визнав недостовірною інформацію надану заявницею в інтерв’ю, зазначивши, що вона не довела протилежного, та зобов’язав її виплатити компенсацію моральної та матеріальної шкоди, а також спростувати недостовірну інформацію.

Розглянувши заяву, ЄСПЛ встановив порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Серед іншого, Суд зазначив, що фактичне твердження було зроблено як очевидцем і було нічим іншим, ніж описом фактичних обставин ДТП. Це була декларація особистого сприйняття заявницею того, що вона побачила на місці події.

Отже, від неї не можна було очікувати доказів того побачене справді мало місце. Тож коментар ЗМІ слід розглядати як констатацію факту щодо питання, яке викликало суспільне занепокоєння, а не як необґрунтовану атаку на репутацію позивачів.

З огляду на це, ЄСПЛ не побачив підстав для сумнівів, що, даючи коментар ЗМІ, жінка була переконана в правдивості своєї заяви, а отже, діяла сумлінно, вважаючи, що оприлюднення інформації про обставини ДТП відповідало інтересам суспільства.

Високі судді зауважили, що за відсутності будь-яких тверджень про недобросовісність з боку заявниці, вимагати від неї довести правдивість твердження щодо обставин ДТП, свідком якої вона була, — вимога, яку було б дуже важко, якщо не неможливо, виконати — не відповідало принципам, викладеним у прецедентній практиці Суду.

Суд також звернув увагу на невідповідність і тяжкість наслідків, які була змушена понести заявниця. Зокрема, через те, що сума, яку жінка мала виплатити як відшкодування збитків, була дуже значною порівняно з її зарплатою. Адже вона намагалася сплатити цю суму понад 5 років і весь цей час їй було заборонено виїжджати за кордон.

Таким чином, ЄСПЛ присудив заявниці компенсацію матеріальної та моральної  шкоди у розмірі 14300 євро. Ще 3450 євро склали судові витрати.

Інтереси заявниці в ЄСПЛ представляли юристи Центру стратегічних справ УГСПЛ та адвокат Олександр Нагорний. Докладніше — у матеріалі УГСПЛ.

Закон і Бізнес