Чому повірений не може продати будинок своєму подружжю, пояснив ВС

Якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх, зокрема, своєї сім’ї, це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду в справі №569/19674/19, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі спадкоємці після смерті батька оспорили договори купівлі-продажу, за якими їхня сестра продала спірний будинок своєму чоловікові незадовго до смерті баби на підставі виданої нею довіреності .

Суд першої інстанції визнав недійсними договори купівлі-продажу будинку, оскільки їх укладено в особистих інтересах відповідача, що підпадає під ознаки положення ч.3 ст.238 ЦК. Проте апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що сам собою факт укладення договорів між представником довірителя та її чоловіком не свідчить, що ці правочини укладено в особистих інтересах. Також враховано, що довіритель не оспорювала правочини, тобто схвалила факти їх укладення.

Проте КЦС зазначив, що довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими. Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, в своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи й тих, представником яких він одночасно є.

Водночас, КЦС звернув увагу, що ст.60 СК встановлює презумпцію спільності майна подружжя, за якої частини чоловіка та дружини в ньому є рівними. Отже, договори на підставі довіреності укладено виключно в інтересах представникв та в інтересах її сім’ї, тобто в особистих інтересах

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що баба відповідача померла через кілька днів після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, а тому безпідставно стверджував, що ці правочини не оспорювала, тобто схвалила факти їх укладення. Адже фізично, як особа літнього віку, не могла цього зробити.

Закон і Бізнес