(Не)ймовірні історії

Як працювати з експертними висновками, коли вони не вашу користь (приклад запитань експерту)

Завдання судового експерта — встановити реальну картинку подій. Однак на практиці експертний висновок часто виражає лише ймовірність, а не факти. Як боротись за те, аби висновок не перетворився на ймовірну історію, розповів адвокат.

Дороговказ у плутанині

У Вищій школі адвокатури поговорили про роботу адвоката з експертними висновками. Лектор вебінару — адвокат Олександр Кудрявцев розповів про напрацьовану схему роботи із такими висновками, які, за його словами, інколи ще більше заплутують слідство, замість того, аби розставляти у справі крапки над «і». Тоді доводиться розкладати цілий пасьянс із таких експертиз, оскільки «сперечатись з експертом можна тільки за допомогою іншого експерта».

Спікер нагадав, які нормативні джерела можуть стати в нагоді адвокату про роботі з експертними висновками:

Кримінальний процесуальний кодекс;

закон «Про судову експертизу»;

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мінюсту від 08.10.1998 № 53/5);

Інструкція з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ (наказ МВС від 17.07.2017 №591);

Інструкція про проведення судово-медичної експертизи (наказ МОЗ від 17.01.1995 №6);

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ МОЗ від 17.01.1995 №6);

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи (наказ МОЗ від 08.05.2018 №865).

Перший прийом, на який О.Кудрявцев порадив звернути увагу, це порушення права на захист при призначенні експертизи. Підозрюваний, обвинувачений не може реалізувати право на відвід експерта, бо не присутній під час призначення експертизи.

Як наслідок, незабезпечення права на відвід порушує право підозрюваного, обвинуваченого на захист. Адже відповідно до п.13 ч.3 ст.42 КПК підозрюваний, обвинувачений має право заявляти відводи. А за ч.1 ст.79 КПК експерт не має права брати участі в кримінальному провадженні та відводиться за підставами, передбаченими ч.1 ст.77 КПК.

Також адвокат може звернути увагу на те, що підозрюваний позбавлений можливості надати експерту свої питання (п.п.9,10 ч.3 ст.42 КПК). Наслідком знову ж таки стане порушення права на захист.

Корінь — в допустимості

Наступним застосовним прийомом може бути перевірка матеріалів, на яких ґрунтується висновок експерта. О.Кудрявцев зазначив, що на цьому етапі важливо встановити три речі:

в якій спосіб отримані документи, на підставі яких проведена експертиза, як вони передавались експерту та ким саме;

чи долучені вони до кримінального провадження як речові докази;

чи відкривались вони стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК.

До прикладу, згідно з ч.5 ст.101 КПК висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. У справі «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ вперше застосував вироблену Верховним судом США доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то і всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Також, розповідаючи про цей прийом, спікер згадав ухвалу Вищого спеціалізованого суду від 06.07.2016 у справі №761/26986/14-к. У ній ВСС встановив, що одяг обвинувачених вилучався слідчим без понятих, при цьому одяг не був оглянутий і описаний. Тож колегія суддів прийшла до висновку, що порушення порядку вилучення та огляду речових доказів дійсно викликають сумнів в наявності слідів злочину на речах, одягу обвинувачених в момент їх затримання. Оскільки речові докази у справі були отримані з порушенням встановленого порядку, вони є недопустимими доказами, і при цьому вони стали предметом дослідження судово-медичних експертиз, то висновки судово-медичних експертиз також правильно визнані судом недопустимими доказами.

О.Кудрявцев зауважив, що також важливо проаналізувати, якими з наданих матеріалів користувався експерт під час дослідження, та навів приклад з власної практики. Експертиза призначалась ухвалою суду. Суд поставив питання про те, чи спроможні з технічної точки зору показання обвинуваченого та потерпілого.

Експерт зробив зазначив, що на це питання відповісти не може через те, що йому не вистачає даних. Під час допиту в суді з'ясувалось, що експерту разом зі справою були надані диски з судовими допитами обвинуваченого та потерпілого, але ці диски він не слухав. В результаті судом була призначена повторна експертиза до іншої експертної установи.

Ціна припущень

Третім прийомом має стати перевірка правильності оформлення висновку. Наприклад, за ч.2 ст.69 КПК не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. Тому часто є підстави говорити про те, що експерт перебуває у службовій залежності від сторони обвинувачення, оскільки переважна більшість експертиз призначається в установах системи МВС.

Сам висновок має бути конкретним та таким, що не допускає двозначних тлумачень. Адже ймовірний висновок експерта — це не більше ніж припущення, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

О.Кудрявцев порадив також перевіряти самого експерта — він має бути атестований та включений до державного Реєстру атестованих судових експертів. Не зайвим буде також звернутися до Реєстру методик проведення судових експертиз для того, аби дослідити, чи є вказана методика актуальною та застосовною в конкретній експертизі.

Нарешті, четвертий прийом передбачає жест «алаверди», в якому експертиза призначається за клопотанням захисту. За ч.1 ст.332 КПК суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 КПК, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Згідно з ч.3 ст.332 КПК до ухвали суду про доручення провести експертизи у випадках, передбачених ч.1 цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом.

Зразок допиту

Також в якості бонусу, який можна застосувати на своїй практиці, О.Кудрявцев надав учасникам вебінару орієнтовний зразок допиту експерта в суді:

Питання: Якими матеріалами ви керувались під час проведення дослідження?

Відповідь: Я керувався вихідними даними з ухвали суду про призначення експертизи та матеріалами кримінального

провадження.

Питання: Чи всі матеріали кримінального провадження ви дослідили?

Відповідь: Так, усі.

Питання: Чи були в ухвалі суду про призначення експертизи зазначені показання обвинуваченого?

Відповідь: Так, були.

Питання: У своєму висновку ви вказали, що позашляховик раптово виїхав у смугу руху обвинуваченого та що між ним та його автомобілем утворилась відстань в 3—4 метри, вірно?

Відповідь: Так.

Питання: З яких джерел ви взяли дані про те, що позашляховик раптово виїхав у смугу руху обвинуваченого та що між ним та його автомобілем утворилась відстань у 3—4 метри?

Відповідь: Ці дані я взяв з показань обвинуваченого, які зазначені в ухвалі суду про призначення експертизи як вихідні дані.

Питання: Чи є в матеріалах кримінального провадження, які ви дослідили, якісь інші джерела, які б вказували на те, що позашляховик раптово виїхав у смугу руху обвинуваченого та що між ним та його автомобілем утворилась відстань в 3—4 метри?

Відповідь: Ні, інших джерел у справі немає.

Питання: Чи правильно я розумію, що висновок про те, що позашляховик раптово виїхав у смугу руху обвинуваченого та що між ним та його автомобілем утворилась відстань у 3—4 метри, ви зробили виключно на підставі показань самого обвинуваченого?

Відповідь: Так, бо вони були зазначені як вихідні дані.

Питання: Чи є в матеріалах дані, окрім показань обвинуваченого, які б об’єктивно вказували на те, що позашляховик дійсно раптово виїхав у смугу руху обвинуваченого та що між ним та його автомобілем утворилась відстань у 3—4 метри?

Відповідь: Ні, інших даних, окрім його показань, немає.

Закон і Бізнес