Визнання боргу і позовна давність: ВС указав на важливий нюанс

Коли боржник тривалий час затримує повернення позичених грошей, кредитору не варто зволікати із зверненням до суду. Адже закон передбачає певні строки позовної давності. І якщо вони пропущені, не допоможе навіть факт визнання боргу та додаткова угода.

У травні 2014 року нотаріус посвідчив договір позики 2,5 млн. гривень, згідно із яким позичальник зобов’язувався повернути кошти через два місяці. Але з певних причин заборгованість погашена не була.

Разом із тим, у грудні 2018 року боржник усе ж власноручно склав та підписав додаток до договору, у якому визначив і визнав суму заборгованості, а пізніше навіть повернув частину боргу. Цей додаток вже не встановлював конкретної дати повернення коштів. Тепер  з метою досудового врегулювання спору представник кредитора надіслав боржнику письмові вимоги. І, оскільки зрештою кошти так і не повернули, позикодавець у травні 2019 року звернувся до суду. Він вимагав не лише стягнення боргу, але й 3 % річних та інфляційні втрати. Загальна сума вимог сягала вже 6,5 млн. грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив, а апеляційний суд погодився із таким рішенням. Вони виходили з факту наявної заборгованості, а визнання боргу та часткова його сплата, вирішили судді, свідчать про переривання позовної давності за вимогами про стягнення боргу.

Втім, Касаційний цивільний суд ВС, куди звернувся представник відповідача, взяв до уваги інші аргументи.

Згідно із Цивільним кодексом, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. А час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Але переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності! На такий висновок, зроблений КЦС ВС у справі № 686/23170/19, послалася колегія високих суддів у цій справі.

Оскільки термін для погашення суми позики згідно із договором був встановлений на липень 2014 року, відповідно, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості сплинула у липні 2017 року. Водночас, позивач звернувся із позовом до суду лише у 2019 році, тобто поза межами позовної давності. А обставини, з якими позивач пов`язує переривання позовної давності виникли вже після її спливу.

Оскільки доказів переривання позовної давності в межах позовної давності позивач не надав, це стало підставою для скасування рішень першої інстанції та апеляції та відмови Верховним Судом у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, 3 % річних та інфляційних втрат.

Справу прокоментував партнер АО «Скляренко, Сидоренко та партнери» Андрій Тригуб, який брав участь у формуванні правової позиції відповідачів. Він наголосив, що позовна давність забезпечує захист таких засад судочинства, як юридична визначеність і остаточність. «Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості інституту позовної давності, який захищає саме відповідачів від прострочених позовів, - звернув увагу адвокат. – Адже в разі, коли суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу, запобігти несправедливості буде вкрай складно».

Також вищий суд стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 752/10864/19 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Закон і Бізнес