Коли суд має визнати заповіт нікчемним і що з цим робити, пояснив ВС

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 530/1995/18, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі два спадкоємця звернулись із позовом про визнання заповіту недійсним. Адже після смерті їхнього батька вони дізналися про наявність заповіту на ім’я іншої особи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржений заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, тому такий заповіт є нікчемним, який не породжує для сторін юридично-правових наслідків. Апеляційний суд, навпаки, у позові відмовив за недоведеністю.

Своєю чергою, КЦС зауважив, що правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право — встановлювати підстави недійсності або нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для цього матеріальне право не містить (див. висновок Великої палати ВС у постанові від 25.05.2021 у  справі №522/9893/17).

Тож суд першої інстанції не врахував, що під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у ч.1 ст.1257 ЦК, порушить принцип свободи заповіту.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Проте апеляційний суд не звернув уваги, що нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Апеляційний суд зробив помилковий висновок, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону зосередився виключно на обставинах, що стосуються порушень вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту, про які було згадано позивачами лише у судових дебатах, за відсутності заявленої вимоги про визнання нікчемним оспорюваного заповіту.

Утім, він обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, проте частково помилився щодо мотивів. У зв’язку із цим КЦС змінив постанову апеляційного суду в мотивувальній частині.

Закон і Бізнес