«Rainy day money» або аванс наперед!

Чому банкрутство – дороге задоволення та що пропонують із цим робити в Мін’юсті?

Банкрутство сьогодні ще більше актуалізується. Однак воно не передбачає повну відсутність коштів. Адже процедура для фізичних осіб не з дешевих. Тож для того, аби «збанкрутіти», доведеться й витратити «гроші на чорний день», бо він, здається, вже настав.

«Елегантні» зміни

Асоціація адвокатів України провела черговий захід в рамках онлайн-марафону, цього разу тема для обговорення лунала як «Банкрутство. Війна боргів не спише». За словами самих адвокатів, борги стали ще більш актуальною проблемою з приходом економічної кризи та воєнного стану. Про перспективи врегулювання проблемних аспектів у процедурі банкрутства розповіли представники законодавчої та виконавчої влади.

Так, заступник міністра юстиції Валерія Коломієць приділила увагу законодавчим змінам, які сьогодні напрацьовуються щодо процедури банкрутства. За словами В.Коломієць, вже сьогодні процедури для учасників процесу є спрощеними, однак на практиці цього замало. В жартівливій формі спікер додала, що лекції на тему банкрутства вона читати не буде, оскільки самі учасники заходу є більш експертними у цьому питанні.

Представник Мін’юсту повідомила, що вносити зміни до наявних процедур з початком воєнного стану не спішили. Насамперед тому, що той проект змін, який був напрацьований щодо діючого кодексу, і досі неприйнятий, бо його кілька разів знімали з порядку денного. Спікер також наголосила: «Навіть в умовах війни банкрутство дуже сильно впливає на економіку, тому ми маємо бути виваженими».

Сам проект В.Коломієць анонсувала як невеликий, але такий, що вносить досить точкові, «елегантні» зміни. І хоча пропозицій щодо змін було набагато більше, найголовнішим питанням залишається мораторій. У Мін’юсті ще на етапі реєстрації законопроекту вирішили, що необхідності у такому мораторії немає, тому що навіть ковідний мораторій на практиці не діяв. Але разом із тим мораторій призводить до проблеми невиконання рішень національних судів.

Однак застосовано процедуру, за якою все ж таки  до законопроекту №7442 можуть бути внесені зміни. Тому спікер зізналась, що не може гарантувати, що в якійсь редакції така процедура як мораторій або схожа нього не буде введена.

Наразі представники Мін’юсту разом з профільним підкомітетом Верховної Ради готують проект до другого читання. Головною проблемою в процедурі вбачається авансовий платіж. Ніби всі розуміють, що оплата послуг арбітражного керуючого, це як гонорар адвоката, але з іншої сторони, навіть до воєнного стану, ціна входу в процедуру для фізичних осіб була доволі високою.

Другий момент, за словами В.Коломієць, полягає у тому, що в умовах війни було встановлено черговість виплат з казначейського рахунку, а Мін’юст навіть за наявності великої кількості звернень вплинути на казначейство не може, оскільки це рахунки, за які відповідає кожен господарський суд і це фактично господарські суди мають «вибивати» ці кошти.

В результаті було обрано шлях, за яким в означеному законопроекті з точки зору спрощення для людей і можливості арбітражному керуючому отримувати належну їм оплату, запропонували новий механізм. В цьому механізмі умовою є не сплата авансових коштів на рахунок суду, а власне укладення між боржником та арбітражним керуючим угоди, відповідно вже в рамках якої арбітражні керуючі разом зі своїми клієнтами визначають конкретні суми за здійснену роботу. «Можливо це в майбутньому призведе до так званого «соціального» підходу арбітражними керуючими до роботи з фізичними особами», - додала В.Коломієць.

Ще одним етапом пропонованих змін є спрощення арбітражним керуючим доступу до інформації і введення інституту запиту арбітражного керуючого. «Фактично це аналогія адвокатського запиту. Давно це треба було зробити. Чим швидше приймуть закон, тим швидше арбітражні керуючі отримають доступ», - прокоментувала спікер.

Ще одна історія, за словами заступника міністра юстиції, стосується більше політики держави. Це власне вирішення питання статусу кредитора, до якого застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, тобто санкції. І відповідно до змін у кодекс, які планується внести, такий кредитор повинен мати право брати участь у зборах кредиторів лише з правом дорадчого голосу.

В свою чергу народний депутат Тарас Тарасенко зазначив, що попри велику кількість більш нагальних питань на сьогодні в умовах воєнного стану, робота над законопроектами №7442 та №4409 залишається актуальною. На жаль, всі загальмовування розгляду цих проектів, на думку Т.Тарасенко, відбуваються через те, що у розумінні більшості його колег банкрутство є не економічним інструментом, а інструментом якогось незаконного збагачення. Опозиція, на думку нардепа, використовує таке розуміння банкрутства на свою користь.

На противагу цьому сам спікер вважає банкрутство цивілізованим економічним інструментом, який на рівні з приватизацією може приносити значний розвиток економіки держави.

«Цікаво», бо незрозуміло

На практиці процедура банкрутства також продовжує видозмінюватись та вимальовуватись у більш чіткий інститут. Суддя-спікер Касаційного господарського суду Сергій Жуков зазначив, що банкрутство стає все більш актуальним, адже зараз важливими для багатьох підприємств є отримання мораторію та підрахунок боргів, домовленості з кредиторами. У практиці Верховного Суду відбувається роз’яснення щодо багатьох питань, які не врегульовані в кодексі.

Сам кодекс суддя назвав «цікавим», оскільки через його новизну на практиці виникає дуже багато незрозумілих моментів. «Ми намагаємось найбільш повно висвітлити всі ці білі плями та дати можливість юридичній спільноті розуміти як застосовувати норми таким чином, щоб бачити не на декілька кроків вперед, а на багато кроків вперед для того, щоб планувати процедуру банкрутства», - додав спікер.

Зараз певним трендом С.Жуков назвав справи про неплатоспроможність фізичних осіб, оскільки в касаційній інстанції їх кількість постійно росте. На сьогодні кількість таких справ від усіх справ про банкрутство складає 30%. І це дивує самих суддів, враховуючи деякі труднощі застосування кодексу саме у цій сфері.

Якщо ж проаналізувати практику, то виникають певні проблеми, які потребують врегулювання. Наприклад, що стосується субсидіарної відповідальності. С.Жуков звернув увагу на справу №908/314/18 (постанова КГС від 2.08.2022). Дуже докладно у цій постанові розписано як саме застосовується субсидіарна відповідальність. Щодо застосування такої відповідальності касаційна інстанція також розглянула велику кількість справ. Але у даній справі відбулося узагальнення щодо того, хто саме є суб’єктом субсидіарної відповідальності, що саме має бути доведено та що має бути встановлено судом.

Ще однією показовою справою спікер назвав справу №914/1661/20  (постанова КГС від 6.07.2022), в якій йдеться про відкриття провадження у справі про банкрутство за ініціативою боржника. У постанові описано, за яких умов можна відкрити справу за ініціативою боржника і що перешкоджає в цій процедурі, які є підстави для скасування ухвали про відкриття.

Суддя зазначив, що взагалі кодекс щодо процедури відкриття як за ініціативою кредитора, так і за ініціативою боржника, містить розпливчасті формулювання, які дозволяють трактувати їх хто як знає. Відсутність точного розміру зобов’язань перед одним із кредиторів боржника на момент проведення підготовчого засідання, якщо є загроза неплатоспроможності,  не суперечить вимогам ч.4 ст.34 Кодексу з процедур банкрутства і є можливість для відкриття провадження за ініціативою боржника. Тобто, не застосовується ч.6 ст.39, що стосується категорій спору про право, і ініціює процедуру банкрутства саме боржник.

Крім того, С.Жуков звернув увагу на те, що виникають спори ліквідаторів з податковими органами. Прикладом слугують справи №908/2109/17 та №908/2194/21. Це справа коли ліквідатор подає позов до податкового органу із зобов’язанням останнього підготувати висновок про повернення надмірно сплачених коштів до єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування. Податковий орган намагався довести, що потрібно провести позапланову перевірку, і тільки після цього здійснити всі ці дії. Але позиція суду полягає у тому, що стягнення таких коштів не залежить від проведення подібних перевірок.