Хто і як має відшкодувати збитки від війни, пояснив суддя ВС

Правоохоронні органи вже зареєстрували 25 тис. кримінальних правопорушень, пов’язаних із війною, зокрема щодо пошкодження об’єктів інфраструктури підприємств, організацій.

Такі дані озвучив суддя Касаційного кримінального суду Станіслав Голубицький під час онлайн-марафону «Бізнес в умовах воєнного стану», організованого Асоціацією адвокатів України, інформує «Закон і Бізнес».

«Кожен такий випадок фіксується правоохоронними органами, проводяться відповідні розслідування», — зазначив суддя.

Він констатував, що умисне знищення ворогом об’єктів інфраструктури, в тому числі підприємств та організацій, унаслідок ведення воєнних дій, підпадає під дію ст.438 КК «Порушення законів та звичаїв війни». Гаазька конвенція про закони і звичаї війни на суходолі забороняє під час воєнних дій нищити майно, а також передбачає відшкодування завданих збитків.

С.Голубицький зауважив, що ця категорія справ нова, судова практика лише формується, однак при розгляді цих справ суди керуються загальними засадами, визначеними нормами кримінального і кримінального процесуального законодавства.

Частина пошкодженого майна розташована на окупованих територіях. Правоохоронні органи не мають доступу до нього й не можуть зібрати будь-яку доказову базу щодо вартості майна, обставин його пошкодження тощо. А на звільнених територіях такі докази збираються в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

«За правилами КПК спочатку проводиться огляд місця події, встановлюється механізм пошкоджень (чи внаслідок вибуху, чи загорання від вибуху тощо), ступінь пошкоджень і, відповідно, сума заподіяних збитків», — пояснив суддя.

Власник майна може сам розрахувати суму збитків і надати розрахунок слідчому. Проте у кримінальних справах обов’язковою є судово-економічна експертиза. Крім того, доказами пошкодження майна в кримінальній справі можуть бути фото- та відеоматеріали.

Стаття 128 КПК передбачає, що постраждала особа має право в межах кримінального провадження пред’явити цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди. Постає питання, хто має бути відповідачем за таким позовом.

С,Голубицький розповів, що шкода завдається переважно військовослужбовцями РФ, які виконують вказівки свого керівництва, і встановити особу не завжди можливо. Навіть у разі встановлення особи виникає ще одне питання — чи може вона бути відповідачем, ураховуючи, що ініціатором військової агресії було вище політичне і військове керівництво РФ.

Сьогодні обговорюється можливість створення спеціального міжнародного кримінального суду (трибуналу) для притягнення до відповідальності політичної і військової верхівки країни-агресора. Якби такий суд було створено та відповідні особи справді постали перед правосуддям, можна було б ставити питання про відповідальність держави РФ за завдані збитки.

«Війна поставила нас у дуже складні умови. Змінюється світогляд, потрібно переглядати укладені раніше міжнародні угоди тому, що їх не дотримується РФ, необхідно вносити зміни і до національного законодавства, зокрема щодо порядку стягнення шкоди, спричиненої РФ. Перед нами постало дуже багато питань, які потребують детального вивчення і обговорення», — резюмував С.Голубицький.

Закон і Бізнес