Чи відшкодовується неоплачений гонорар адвоката — огляд ВС

До понесених стороною витрат на професійну правову допомогу належать як витрати, які оплачені до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому,

Про це зазначив Касаційний цивільний суд у постанові від 27.07.2022 у справі №686/28627/18, повідомляє «Закон і Бізнес».

Йшлося про заборону ТОВ будівництва багатоквартирних будинків на земельній ділянці. Суди відмовили в задоволенні позову, оскільки поивач не довів порушення його суб’єктивного права чи приватного інтересу через забудову.

Додатковим рішенням суду першої інстанції стягнуто з особи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 тис. грн. Натомість апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ про ухвалення додаткового рішення. Адже до заяви не долучено фінансовий документ, що підтверджує сплату таких витрат.

КЦС зазначив, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У цій справі сторони погодили, що клієнт сплатить гонорар у розмірі 10 тис. грн. протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі. Такий акт підписаний 21.01.2020, і того ж дня подана заява про ухвалення додаткового рішення. Суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову 30.01.2020, до спливу строку, встановленого сторонами для остаточного розрахунку.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у рішенні від 8.10.2009 у справі «Tebieti Mühafize Cemiyyeti and Israfilov v. Azerbaijan».

З огляду на викладене, КЦС вважає помилковим тлумачення судом апеляційної інстанції положень ч.2 ст.137 ЦПК та ч.8 ст.141 ЦПК. Тож стягнув з позивача 10 тис. грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цієї справи, в огляді практики КЦС за липень 2022 року мітяться й інші правові висновки. Зокрема, у спорах, що виникають із сімейних відносин, констатовано, що під час вирішення спору про забезпечення повернення дитини до країни проживання слід звертати увагу, коли розпочато процедуру повернення. У разі якщо судова процедура розпочата до спливу річного строку з моменту викрадення, варто застосовувати положення ч.1 ст.12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

У спорах, що виникають із спадкових відносин, звернено увагу на те, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

У спорах, що виникають із правочинів, зазначено, що для укладення договору позики, за яким позичальником є один із подружжя, отримання згоди другого не потрібне, оскільки цей правочин, як правило, не стосується спільного майна подружжя.

Закон і Бізнес