Укладення удаваного правочину не може бути кваліфіковане як усталене правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, оскільки має детальну правову регламентацію.
До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 4.08.2022 у справі №607/5148/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі чоловік вимагав визнати недійсними низку договорів, якими він подарував 2 магазини та 3 земельні ділянки матері. За його словами — через тиск громадських активістів, а також за умовляннями родичів аби унеможливити поділ майна. Він стверджував, що насправді під цими договорами приховувався інший — договір простого товариства (спільної діяльності) щодо реконструкції нежитлових приміщень.
Суди перших двох інстанцій у позові відмовили. Зокрема, апеляційний суд зауважив, що син та мати неодноразово вчиняли договори дарування щодо частини спірного нерухомого майна. Разом з тим, зміна думки щодо виду договору після його укладення не є підставою для визнання його недійсним, оскільки це б суперечило принципу правової визначеності.
У касаційній скарзі позивач посилався, серед іншого, на те, що суди не взяли до уваги звичай, який існує в Україні. Згідно з ним, як правило родичі, для приховування майна від інших осіб укладають між собою удавані правочини.
Проте колегія суддів КЦС відхилила такий довід, зазначивши, що у доктрині приватного права виокремлюються такі ознаки звичаю: звичай представляє собою певне правило поведінки; він не встановлений актами цивільного законодавства; звичай є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Об’єднана палата КЦС вже звертала увага на те, що тлумачення приватно-правових норм має бути розумним та вказала, що «загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність» (п.6 ст.3 ЦК). Тлумачення як ст.3 ЦК загалом, так і п.6 ст.3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства» (див. постанову ОП КЦС від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц).
Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ч.2 ст.7 ЦК).
Тлумачення ч.2 ст.7 ЦК, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив обмеження у застосуванні звичаю, який суперечить договору або актам цивільного законодавства. Тобто, не допускається існування звичаю проти закону (contra legem).
Отже, укладення удаваного правочину не може бути кваліфіковане як усталене правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, оскільки має детальну правову регламентацію в нормах ЦК (ст.235 ЦК).
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Як усиновити дитину під час війни
17.04.2024
Уряд дозволив одружуватись в Дії
01.04.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!