Чи анулюється прощення боргу в разі скасування права власності на предмет іпотеки — ВС

У разі якщо прощення боргу втілюється в односторонньому правочинові, він є по своїй суті розпорядчим та абстрактним. Йому не властивий зв’язок між підставами вчинення та його чинністю.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 6.07.2022 у справі №303/2983/19, інформує «Закон і Бізнес».

Суть прави зводиться до того, що між банком та позичальником був укладений договір про надання споживчого кредиту в сумі $65 тис. Одночасно з іншою особою був укладений договір іпотеки.

Згодом банк відступив права вимоги за договорами товариству, яке прийняло рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості. Відповідно було зареєстроване право ТОВ на житловий будинок. Після цього ТОВ здійснило анулювання заборгованості за кредитним договором, про що повідомлено позичальника.

Рішенням суду було скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ТОВ. Водночас, іпотекодавець звернувся до суду про визнання іпотеки припиненою у зв’язку з анулюванням заборгованості за договором, який вона забезпечувала.

КЦС зауважив, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК).

Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (чч.1 та 3 ст.214 ЦК).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (зокрема, щодо відмови від одностороннього правочину).

Під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов’язку. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

Апеляційний суд при задоволенні позову вважав, що сплив позовної давності до вимог кредитора про стягнення боргу та сплив строку договору є підставою для припинення зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту. ТОВ не надало суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність будь-якої заборгованості за договором на час розгляду справи.

Суд, встановивши, що відсутня будь-яка заборгованість за договором, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог, хоча й помилково з кількох підстав. Тому постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Водночас КЦС відхилив доводи касаційної скарги ТОВ про те, що оскільки рішення анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято у зв’язку з реєстрацією за кредитором права власності на предмет іпотеки, яка була в подальшому визнана за рішенням суду протиправною та скасована, а тому відсутні підстави вважати, що зобов`язання було припинено у зв’язку з прощенням боргу. Адже ці обставини не впливають на чинність абстрактного одностороннього правочину ТОВ з прощення боргу.

Закон і Бізнес