Суддів закликали до процесуальної економії — секретар Пленуму ВС

Розгляд справи в письмовому провадженні не є прискореним судочинством. Водночас, судді мають сміливіше використовувати принцип процесуальної економії.

На цьому наголосив секретар Пленуму Верховного Суду, к.ю.н., доцент Дмитро Луспеник під час семінару, організованому Національною школою суддів, повідомляє «Закон і Бізнес».

Він зауважив, що упродовж 8 років, які Україна перебуває в умовах збройного конфлікту, до процесуального законодавства внесені певні зміни щодо судочинства. Однак із початком війни 24.02.2022 стало зрозуміло, що необхідних законів для належного відправлення правосуддя у воєнний і надзвичайний стан у законодавстві бракує, а саме щодо особливостей здійснення такого правосуддя в умовах воєнного стану.

Лектор зазначив, що відповідно до ст.26 Закону «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Посилаючись на цю норму, громадяни в позовних заявах, апеляційних і касаційних скаргах просять не розглядати їхні справи в порядку спрощеного провадження. «І ми повинні відповідати, чи є розгляд справи в письмовому провадженні, прискореним судочинством, яке заборонено законом. Звичайно, що ні», — цитує Д.Луспеника прес-служба ВС.

Він пояснив, що спрощене провадження передбачено процесуальним законом, і це не є елементом скороченого чи прискореного судочинства під час війни.

Водночас доповідач наголосив, що ЦПК необхідно доповнити окремою главою «Здійснення провадження в умовах воєнного стану», оскільки після 2014 року до нього вносилися лише точкові відповідні зміни. «Це важливо тому, що коли процес не зможе захистити суб’єктивні права, інтереси, які визначені матеріальним законом, то цей закон не буде працювати», — сказав він. А також зазначив, що незважаючи на відсутність такої глави, судді повинні вміти застосовувати чинні норми законодавства в умовах воєнного стану.

Д.Луспеник проаналізував зміни, передбачені проектом закону «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України (щодо здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного стану)» (№7316). У його розробленні брав участь Верховний Суд.

Роз’яснюючи, як саме пристосовувати чинні процесуальні норми допоки не будуть внесені відповідні зміни, суддя запропонував сміливіше використовувати принцип процесуальної економії, численні норми якого містяться у процесуальному законі і які часто застосовує ВС. Цей принцип дозволяє усунути все зайве, що не є суттєво необхідним, натомість суттєво обтяжує процес та може бути замінене іншими, більш економними процесуальними засобами, які достатньо гарантують належне відправлення правосуддя.

При цьому Д.Луспеник наголосив на тому, що не можна порушувати вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд. Також слід пам’ятати, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану, не передбачених законом, забороняється. 

Принагідно він звернув увагу на постанову Касаційного цивільного суду в справі №308/9708/19 про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, та роз’яснив висновки щодо відсутності в Росії імунітету. Він додав, що такі рішення будуть виконуватись у рамках міжнародного приватного права із залученням міжнародних інститутів за рахунок арештованого майна РФ як в Україні, так і в будь-якій іншій країні.

Крім того, Д.Луспеник навів актуальну судову практику щодо спірних процесуальних питань. Зокрема, в огляді, який він підготував для семінара, приділено увагу спірним питанням апеляційного провадження, зловживанню процесуальними правами, а також наведений перелік справ, що не підлягають розгляду в судах у порядку будь-якого виду судочинства.