Відповідальність посадовців

Що загрожує за порушення антикорупційного законодавства

Боротьба з корупцією — чи не найактуальніше завдання державної політики в останні роки. Темпи роботи, зокрема Вищого антикорупційного суду, вражають. Розберемося детальніше, які види відповідальності передбачені в цій сфері та чим загрожує виявлення необґрунтовано набутих активів.

Види відповідальності та правопорушень

Залежно від виду та масштабу корупційного діяння відповідальність може бути 4 видів:

кримінальна (покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);

адміністративна (стягнення у вигляді штрафу, конфіскації, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);

дисциплінарна (стягнення у вигляді догани або звільнення);

цивільно-правова (відшкодування збитків, стягнення необґрунтованих активів).

Розмежовуючи правопорушення у сфері корупції, законодавець використовує два терміни: «корупційні правопорушення» та «правопорушення, пов’язані з корупцією».

Корупційне правопорушення обов’язково містить ознаки корупції (зокрема, використання службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди). За вчинення корупційного правопорушення передбачено притягнення до кримінальної відповідності.

Корупційні правопорушення в свою чергу теж можна поділити на 2 підвиди:

протиправні діяння, які відносяться до корупційних лише у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем певними категоріями осіб, визначеними у чч.3, 4 ст.18 та примітці до ст.364 Кримінального кодексу (стст.191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК),

протиправні діяння, які винятково містять у собі корупційну складову (стст.210, 354, 364, 364¹, 365², 368, 368³—369, 369², 369³ КК).

До найпоширеніших корупційних правопорушень можна віднести зокрема:

зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК);

прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст.368 КК);

пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст.369 КК).

Потенційно популярною видається скандальна стаття КК «Незаконне збагачення», що рік тому була визнана неконституційною та повернута до кодексу в дещо іншій редакції.

Залежно від складу кримінального правопорушення покарання варіюються від штрафу до позбавлення волі на 15 років. У багатьох випадках додатковим покаранням виступає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскація майна.

Правопорушення, пов’язане з корупцією — це діяння, що не містить ознак корупції, однак порушує встановлені антикорупційним законодавством обмеження та заборони. За їх учинення передбачено як притягнення до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності. Усе залежить від ступеня суспільної небезпечності діяння.

Розмежування відповідальності за недекларування

Кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, стосуються порушення вимог щодо декларування статків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, до кримінальної відповідальності суб’єктів декларування може бути притягнуто за декларування недостовірної інформації (ст.366² КК) та неподання декларації (ст.366³ КК).

Кваліфікація декларування недостовірної інформації як кримінального чи адміністративного правопорушення залежить від розміру незадекларованих статків:

відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з 1.12.2021 — від 248100 до 1240500 грн.) — адміністративна відповідальність за ч.4 ст.172⁶ Кодексу про адміністративні правопорушення;

відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 та більше (з 1.12.2021 — від 1240500 грн.) — кримінальна відповідальність за ст.366² КК.

У разі декларування недостовірних відомостей до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з 1.12.21 — до 248100 грн.), до суб’єкта можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу.

За несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн. (ст.172⁶ КпАП).

За умисне неподання суб’єктом декларування декларації передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 42500 до 51000 грн. або громадських робіт на строк від 150 до 240 год., або обмеження волі на строк до 2 років, або позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ст.366³ КК).

Ураховуючи схоже формулювання, постає логічне питання: коли «несвоєчасне подання» стає «неподанням»?

Щодо проблематики розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності за неподання декларації висловилась Венеціанська комісія та ГД-І Ради Європи. Відповідне пояснення наведене у терміновому висновку до законопроекту №4651, яким до КК було повернуто статтю щодо недекларування.

Зокрема, одноразове подання декларації після встановленого терміну без поважних причин може бути покаране лише адміністративним штрафом, накладеним Національним агентством з питань запобігання корупції. Навпаки, умисне ухилення від цього зобов’язання після нагадування, яке НАЗК надсилає у випадках пізнього подання декларації, може бути кваліфіковано як злісне «саботування» обов’язку подати декларацію, що є злочином. Слово «умисне», вжите у ст.366³ КК та відсутнє у ст.172⁶ КпАП, указує на цей напрямок. Якщо КК та КпАП тлумачити таким чином, то між ними не буде збігів та, відповідно, ризику подвійної відповідальності.

Таким чином, за затримку подання декларації слід спочатку карати згідно з КпАП, і лише якщо державний службовець наполегливо відмовляється подавати декларацію після нагадування (і відсутні вагомі причини, що виправдовують затримку), така поведінка може бути кваліфікована відповідно до ст.366³ КК. І навіть у цьому останньому випадку позбавлення волі повинно залишатися крайньою мірою покарання у випадках найбільш злісних порушень.

Залишається сподіватися, що саме таким напрямком буде іти суд, притягуючи до відповідальності за порушення вимог щодо декларування статків посадовцями.

Інші правопорушення, пов’язані із корупцією

Крім недостовірного декларування та недекларування, КпАП передбачає ряд інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, за які посадовця може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Серед них:

порушення обмежень стосовно сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст.172⁴ КпАП);

порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст.172⁵ КпАП);

порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст.172⁷ КпАП);

незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових та інших визначених законом повноважень (ст.172⁸ КпАП);

невжиття заходів щодо протидії корупції (ст.172⁹ КпАП) та ін.

Адміністративна відповідальність за всі правопорушення, пов’язані із корупцією, полягає у застосуванні штрафу та додаткового стягнення у вигляді конфіскації грошей (винагороди, доходу), одержаних внаслідок адміністративного правопорушення, та/або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 1 рік.

Крім того, якщо особа, вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак рішенням суду її не позбавлено права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, вона підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності (звільнення).

Цивільна конфіскація

Відносно нещодавно почав працювати ще один механізм контролю за законністю отримання статків високопосадовцями — так звана цивільна конфіскація. У 2021 році ухвалені перші судові рішення щодо стягнення необґрунтованого майна в дохід держави.

У чому полягає основна відмінність від кримінального переслідування? По-перше, прокурору не потрібно доводити склад злочину. Головне — вказати на факти, що доводять зв’язок чиновника з активами та неможливість отримання їх законним шляхом (різницю між їх вартістю та вказаними в декларації доходами).

По-друге, відсутня презумпція невинуватості. Тобто тягар доведення законності набуття активів у цивільному процесі покладається на посадовця.  Чиї докази будуть більш переконливими, той і виграв справу.

Ініціювати цивільний процес може прокурор Спеціальної антикорупційної прокуратури, а якщо відповідачами є самі працівники антикорупційних органів — прокурори Офісу Генерального прокурора.

Цивільний позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави пред’являється щодо активів, набутих після 28.11.2019, та якщо різниця між вартістю необґрунтованих активів та законним доходом перевищує 1003500 грн., але не досягає межі кримінальної відповідальності (до 7377500 грн.), або ця різниця перевищує вказану межу, проте кримінальне провадження, предметом злочину в якому були ці активи, закрито у зв’язку з:

відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді;

набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

смертю підозрюваного, обвинуваченого;

неотриманням згоди держави, яка видала особу;

закінченням строку досудового розслідування.

Крім того, цивільний позов може стосуватися доходів, отриманих від перелічених активів.

Після набрання законної сили рішенням суду про стягнення необґрунтовано отриманих активів, чиновника, якого воно стосується, буде усунуто з посади.

Таким чином, поле боротьби із корупцією є досить широким та охоплює майже всі види юридичної відповідальності. При цьому на ділі не всі дії посадовців, поставлені їм у вину, дійсно містять склад правопорушення або злочину. Тому не завжди складений протокол або відкрита кримінальна справа у сфері корупції має наслідком притягнення особи до відповідальності. Однак потенційні негативні наслідки для подальшої кар’єри посадовця в будь-якому випадку є досить високими.

За таких обставин надзвичайно важливими є проактивна позиція, допомога кваліфікованого адвоката та належна стратегія захисту. Кожна справа є індивідуальною та потребує комплексної експертизи та оцінки з точки зору актуальної судової практики.