Слуга двох присяг

Прокурори знову намагаються знайти обхідний шлях до професії адвоката

Історія з «прокурорським десантом» дістала несподіване продовження. Не пройшло й півроку після того, як Велика палата Верховного Суду дійшла висновку щодо неможливості одночасно перебувати під дією двох присяг, як це питання потрапило на розгляд Вищої ради правосуддя, котра вирішила вставити свої 5 копійок.

Правове обґрунтування

Нагадаємо: у своїй постанові від 14.04.2021 ВП ВС фактично заперечила можливість для прокурорів отримати адвокатське свідоцтво. Ще навесні у справі №826/9606/17, що була передана на розгляд до палати для вирішення виключної правової проблеми, оскаржувалася відмова Ради адвокатів Київської області в прийнятті присяги та видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Адже вони на той момент були працівниками органів прокуратури.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. В апеляційній інстанції обмежилися тим, що зобов’язали РА прийняти рішення про видачу свідоцтв. Своєю чергою Рада адвокатів України подала касаційну скаргу на те рішення, уважаючи, що місцева РА вчинила правильно.

Розглядаючи цей спір, ВП ВС звернула увагу на те, що, «складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю». Також така особа повинна керуватися — як при виконанні своїх службових обов’язків, так і поза службою — Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, що затверджений всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.

З огляду на це судді ВП зауважили, що поняття «правила прокурорської етики» не обмежується вимогами розд.IV кодексу, а є значно ширшим за змістом. На думку ВП ВС, «етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства й моральні засади суспільного життя».

Натомість, «претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю, прокурор вступає в позапроцесуальні відносини з радою адвокатів, адвокатською спільнотою». Бо прокурор проходить стажування під керівництвом адвоката, який складає звіт про оцінку стажування та направляє його РА регіону. Тобто «в цьому випадку прокурор перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування». Так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту.

На думку ВП ВС, «такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами». Відповідно, сам намір прокурора отримати адвокатське свідоцтво є завідомо нелегітимним, оскільки «прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності».

До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка підтримує державне обвинувачення в суді, як наголошується в постанові, «ставить під сумнів її незалежність, безсторонність і неупередженість». У такому випадку особа одночасно опиняється під дією двох присяг — прокурора й адвоката, що породжує конфлікт.

Отже, висновують у ВП, «одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності — незалежність і конфіденційність».

Прокурори різні — проблема одна й та сама

Днями на черговому засіданні Вищої ради правосуддя розглядалася нова справа про порушення прокурором вимог щодо несумісності. Відповідну заяву подав представник Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Відповідачем у справі виступив прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Одеської обласної прокуратури Максим Адельшин. Як виявилось, у травні поточного року він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Цю інформацію надала Рада адвокатів в Одеській області. Таким чином М.Адельшин працював у прокуратурі та одночасно отримав статус адвоката.

У зв’язку з цим представник Офісу Генпрокурора подав клопотання до ВРП про звільнення прокурора з посади. На свій захист М.Адельшин відповів, що перед проходженням стажування в адвокатурі звертався до законодавчих актів і жодних заборон чи обмежень не виявив. При цьому він додав, що після отримання свідоцтва відразу зупинив адвокатську діяльність.

Посилаючись на те, що представник ОГП не надав ніяких доказів щодо роботи відповідача в адвокатській сфері, ВРП вирішила визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності.

Проте питання до цієї справи все ж залишилися. Адже виходить, що для ВРП врахування висновків ВП ВС не є обов’язковим? Адже при прийнятті рішення щодо порушення вимог несумісності члени ВРП не визнали за потрібне звернути увагу на постанову ВП ВС від 14.04.2021.

Хіба що вони дуже вузько поставилися до своїх повноважень, вирішивши, що на даний час порушення дійсно не існує, оскільки закон не забороняє адвокатам ставати прокурорами, зупиняючи дію свідоцтва.

Набагато більше виникає питань у цій справі до самоврядного органу адвокатури. На якій підставі діючий прокурор спромігся отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ще й пройти обов’язкове стажування (мабуть, у вихідні)? Адже він не міг навіть бути допущеним до таких процедур. Знову ж таки — з урахуванням позиції найвищого судового органу.

Отже, найпростішим способом розв’язання цього конфлікту був би законодавчий припис, який прямо забороняв би правоохоронцям і державним службовцям претендувати на отримання якогось іншого професійного свідоцтва.