Невільне володіння

Якщо хочеш на держслужбу, знання мови доведеться сертифікувати

Набрання чинності деякими положеннями мовного закону зумовило появу неочікуваних труднощів для бажаючих потрапити на публічну службу. Тепер вимагається екзаменаційне підтвердження рівня знання української мови відповідно до нової класифікації.

Список «знавців»

Відповідно до ст.9 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачений список осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків

Цей перелік дуже широкий: від Президента, Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів до керівників інших центральних органів виконавчої влади та їхніх заступників, депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування і т.п.

Підпадають під дію закону усі державні службовці, службовці Національного банку, особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, посадові особи Нацполіції.

У цьому переліку, крім суддів та прокурорів, є також і адвокати, і нотаріуси, керівники закладів освіти всіх форм власності і працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

Закон вимагає, щоб підтвердження рівнем володіння державною мовою зобов’язані надавати усі особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені ч.1 ст.9 закону. І таким документом є державний сертифікат про рівень володіння державною мовою.

Диявол криється в деталях!

Але ж і до набрання чинності цим законом з бажаючих потрапити на роботу в державну та прирівняну до неї службу вимагали підтвердження володіння українською мовою. Цей порядок регулювався постановою КМ «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою» від 26.04.2017 №301. Він вимагає, аби бажаючі здавали іспити і на підтвердження вільного володіння державною мовою отримували Посвідчення щодо володіння нею, яке мало безстроковий термін дії!

Але думка передбаченої законом Національної комісії зі стандартів державної мови з цього приводу така: закон запроваджує визначення одного з рівнів володіння державною мовою за результатами складення іспиту на рівень володіння державною мовою за шкалою відповідних рівнів володіння державною мовою.

Одночасно відповідний документ про освіту з оцінкою «відмінно» з предмета «українська мова» підтверджує засвоєння визначеного навчальними програмами обсягу знань, а не визначає рівень володіння державною мовою.

Посвідчення підтверджують лише сам факт вільного володіння українською мовою. Так уважають у комісії.

У законі зазначено, що вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними ст.9 цього закону, встановлює. От комісія і визначила, що рівень володіння державною мовою особами, визначеними пп.1, 3, 4, 7, 9, 10, 13 ч.1 ст.9 цього закону, засвідчується державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього закону.

А рівень володіння державною мовою особами, визначеними пп.2, 5, 6, 8, 11, 12, 14—16 ч.1 ст.9 цього закону, засвідчується документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни), або державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Нацкомісією відповідно до цього закону.

З присмаком дискримінації

Висновок простий: оскільки комісія вже визначила шкалу рівнів володіння державною мовою, то можете своє безстрокове посвідчення про вільне володіння кудись покласти, і будьте ласкаві йти і здавати новий іспит! А як же принцип правової визначеності? Але ж люди раніше підтверджували свої знання укрмови, відповідно до діючого законодавства складали іспит і отримували передбачений постановою КМ необхідний документ — посвідчення з безстроковим терміном дії?!

До речі, на сьогоднішній день багато конкурсів на державну службу не можуть провести у зв’язку з тим, що в більшості бажаючих відсутні ці самі державні сертифікати з підтвердження рівня володіння державною мовою. Це також масово стосується і конкурсів в апарати столичних судів. У чому причина? Іспитові центри в великих обласних центрах, які повинні приймати іспити на підтвердження рівня володіння мовою, просто не можуть прийняти за такий короткий проміжок часу усіх бажаючих скласти іспит. І тому бажаючі повинні за свій рахунок їхати на перефирію в пошуках акредитованих закладів, де вони можуть здати іспит без зайвої черги.

Відповідно, багато хто з бажаючих прийняти участь в конкурсі штучно усувається від участі в ньому. А виграють ті, хто кращий, а хто проблему з сертифікатом встиг вирішити. І це можна розцінювати і як наявність певної дискримінації — і це, до речі, може бути чудовим приводом для скасування вже проведеного конкурсу.

ДОВІДКА «ЗіБ»

Процедура отримання сертифіката

Складати іспит можна на будь-якій локації, незалежно від місця проживання. Перелік іспитових локацій наведений на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.

Для складання іспиту необхідно:

• онлайн зареєструватися, зазначивши ПІБ, дату, місце і час складання іспиту (із запропонованих варіантів); при реєстрації в календарі є активними тільки ті дати, на які в обраному центрі є вільні місця, інакше ви побачите повідомлення, що вільних місць у центрі немає, але додавання вільних місць у системі відбувається постійно;
• прийти на зареєстрований час до обраної локації з документом, що ідентифікує особу, та пристроєм КЕП;
• скласти іспит, використовуючи платформу.

Якщо іспит складений незадовільно, скласти його знову можливо тільки через 4 місяці.

Запис про позитивний результат заноситься до Реєстру державних сертифікатів.