Слідчий суддя повинен перевіряти факт повідомлення про підозру, навіть продовжуючи строк досудового розслідування
Адвокати поскаржилися, що суддя Вищого антикорупційного суду не запросив їхніх підзахисних на засідання. До того ж виник спір щодо статусу осіб у конкретному провадженні, яким, за твердженням захисту, так і не оголосили про підозру.
Проігноровані клопотання захисту
Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула дисциплінарну справу (№2750/1дп/15-20), відкриту за скаргами адвокатів, поданих в інтересах Володимира Келеберди, Ігоря Погрібніченка, Богдана Саніна, Олексія Огурцова та Анатолія Качура з Окружного адміністративного суду м.Києва. Усі вони стосувалися рішень слідчого судді Вищого антикорупційного суду Андрія Біцюка.
Так, представник В.Келеберди повідомив, що в серпні минулого року до ВАКС надійшло клопотання Національного антикорупційного бюро про продовження строку досудового розслідування в одному кримінальному провадженні. Автоматичний розподіл не здійснювався, оскільки справу об’єднали з іншою. І взагалі клопотання НАБУ про продовження строку досудового розслідування подали саме в першому провадженні.
До того ж А.Біцюк розглядав клопотання без будь-яких викликів і повідомлень В.Келеберди. Коли ж адвокати судді випадково зі сторонніх джерел дізналися про розгляд клопотання та прибули до суду, щоб ознайомитися з матеріалами, суддя ВАКС відмовив їм під приводом, що на стадії розгляду клопотання сторони обвинувачення вони не мають права заявляти будь-які клопотання.
Скаржник наголосив, що до суду також подавалися клопотання про повернення без розгляду клопотання сторони обвинувачення та про особисту участь у засіданні. Однак зазначені документи ВАКС залишив без розгляду, як і заяви про відвід. До того ж А.Біцюк не дав належної оцінки статусу судді ОАСК — на час розгляду клопотання В.Келеберда, на думку адвоката, не набув статусу підозрюваного, що підтверджується, зокрема, ухвалою ВРП №2519/0/15-20.
Інший адвокат, котрий захищає інтереси І.Погрібніченка, поскаржився на порушення А.Біцюком ч.8 ст.135 Кримінального процесуального кодексу. Адже його клієнт не отримав повістки про виклик на засідання. Взагалі суд завчасно повідомив його підзахисного про засідання лише раз. Також суддя ВАКС не зважав на заяву стосовно особистої участі в розгляді.
Адвокат Б.Саніна також зазначав, що його підзахисного не повідомляли про засідання, зокрема те, в якому А.Біцюк проголосив текст рішення про продовження строків досудового розслідування. При цьому заяву про відвід суддя ВАКС залишив без розгляду, аргументувавши це тим, що викладені в ній підстави є аналогічними підставам, указаним іншою особою в заяві про відвід. Хоча не тільки підстави для відводів кардинально різнилися, а й особи, які заявили відводи, були абсолютно різними.
«Винятково складна» справа
У поясненнях, наданих ПДП, А.Біцюк зазначав, що досудове розслідування продовжили до 12 місяців через виняткову складність. Це обґрунтували тим, що слідчі та процесуальні дії потребували додаткового часу. Законник повідомив, що детектив просив на той момент ще керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького продовжити строк досудового розслідування до 3 місяців. Проте саме через «виняткову складність» вирішили звернутись до слідчого судді, як кажуть, аби два рази не вставати.
При цьому суддя підтвердив, що й у ВАКС існують різні правові позиції з приводу того, чи можливо без продовження строку досудового розслідування прокурором до 3 місяців одразу продовжувати термін до 6 (12 місяців). Позиції ґрунтуються на різних підходах до тлумачення положень чч.3, 4 ст.294 КПК. Проте незгода із правовою позицією, висловленою слідчим суддею під час розгляду справи в умовах різних підходів до тлумачення норм, не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Щодо оцінки статусу осіб, то суддя зазначив, що вважає хибними твердження скаржників, нібито В.Келеберда та інші судді ОАСК фактично не є підозрюваними, бо їм не вручені повідомлення про підозру в провадженні саме з таким номером. На його думку, закон не вимагає повторного чи будь-якого іншого повідомлення про підозру в разі зміни номера кримінального провадження.
Свого часу повідомлення про підозру судді ОАСК склали і підписали з дотриманням норм, тож особа є підозрюваним у розумінні положень ч.1 ст.42 КПК. А взагалі кодекс не передбачає такої підстави для відмови в продовженні строку досудового розслідування, як безпосереднє неотримання особою повідомлення про підозру в день його складання.
На закид щодо неповідомлення підозрюваних та їхніх захисників про дату та час оголошення рішення А.Біцюк відповів, що оголошення судового рішення було частиною засідання, тому він не мав додатково повідомляти осіб, які на час його виходу до нарадчої кімнати не були присутні в залі, про те, коли відбудеться таке оголошення.
Підозри, яких не було
Першочергово дисциплінарна палата встановила, що матеріали клопотання не містили даних, що в цьому провадженні повідомили про підозру будь-яку особу, зокрема В.Келеберду. Підозри містилися у кримінальному провадженні, відкритому ще 25.02.2014. І якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову або змінити раніше оголошену має також виключно прокурор.
У будь-якому разі палата дійшла до висновку, що перевірити факт повідомлення про підозру має слідчий суддя в межах перевірки клопотання щодо відповідності вимогам ст.2951 КПК. Натомість наявні матеріали не давали підстав для висновку, що у провадженні 2014 року повідомили про підозру 12 особам, зокрема В.Келеберді.
У випадку звернення з клопотанням про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру вимагає виконання слідчим суддею, зокрема, обов’язків, передбачених у стст.276—279 КПК з урахуванням приписів ст.42 КПК. Палата зазначила, що А.Біцюк допустив порушення через недбалість, оскільки у цьому кримінальному провадженні все ж складено та підписано повідомлення про підозру певним особам.
Також під час розгляду дисциплінарної справи підтвердилось, що матеріали справи не місять відомостей про те, що ряд осіб належним чином повідомили про судові засідання. Разом з тим ПДП погодилася з поясненням А.Біцюка, що оголошення рішення, яке відбулося 17.09.2020, є частиною засідання, тому він не повинен був додатково повідомляти осіб, які не були присутні в засіданні на час виходу до нарадчої кімнати, про те, коли відбудеться таке оголошення.
З огляду на це палата дійшла висновку (№646/1дп/15-21), що «порушення приписів стст.7, 22, 27, 135, 136, 2951 КПК в даному випадку не формує складу дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів». Однак за невиконання вимог стст.276—279 та 2951 КПК, які зобов’язують перевірити факт належного повідомлення про підозру, усе ж застосувала до А.Біцюка дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Одних суддів Андрій Біцюк просто не запрошував на засідання, а ще відмовив у розгляді відводу начебто через аналогічність підстав.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!