Спираючись на суверенітет

ВРП проти, аби недержавний орган з іноземцями у складі наділяли владою

Жодна міжнародна організація не може формувати органи, які наділені владними повноваженнями в державі Україна. Так само Конституція не передбачає делегування повноважень іноземним організаціям і громадянам.

Принципові заперечення

Це наріжний камінь висновку Вищої ради правосуддя щодо однієї з головних президентських ідей стосовно подальшої реформи. Ідеться про проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (№5068).

Ця позиція цілком збігається з тими, що висловлювалися раніше як окремими членами ВРП, так і в рішенні Конституційного Суду та висновку Венеціанської комісії щодо судової реформи-2019 (див. «Приборкання фронди», «ЗіБ»). Але за першим млинцем, що виявився глевким, з’явився такий самий, не кращої якості.

Списи знову ламаються навколо залучення іноземців до формування конституційних органів нашої країни. Насамперед — судових. Бо недержавний орган наділяється владою, а думка іноземців у його складі превалює над позицією інших трьох представників з-поміж українців. На думку ВРП, ідеться про «зміну способу реалізації громадянами народовладдя шляхом делегування владних повноважень іноземним організаціям та громадянам».

Крім того, у Раді стривожені перспективами повторної перевірки діючого складу. І вважають, що «суб’єкти обрання (призначення) самостійно оцінили кандидатів на доброчесність і професійну етику», і цього достатньо. Тим більше, усі кандидати проходили спеціальну перевірку на «корупцію».

Особливо дивною така вимога виглядає стосовно суддів. Уявімо, що етична рада констатує: критеріям етики та доброчесності не відповідає суддя Верховного Суду, який виявив бажання 4 роки попрацювати у ВРП. Але такий висновок може поставити під питання і його суддівську кар’єру. Адже доброчесність та етика — поняття не відносні, вони або є, або ні. Не можна вважатися недоброчесним для роботи у ВРП, але згодитися для здійснення правосуддя у ВС.

Ще абсурднішою буде ситуація, якщо такої перевірки не пройде хтось із кандидатів із нинішнього складу Вищого антикорупційного суду. Бо тоді виходить, що інші міжнародні експерти «прошляпили» недоброчесного кандидата під час відбору до ВАКС. І навіщо нам тоді такі «професійні радники»?

А що перевірятимуть у кандидатів із числа адвокатів чи прокурорів? Аналізуватимуть їхню стратегію захисту чи витребовуватимуть досьє на клієнтів і процесуальні матеріали в резонансних справах, бажано тих, які не завершені розслідуванням? Адже з перевіркою майнових декларації цілком спроможне впоратись і Національне агентство з питань запобігання корупції.

Урешті-решт, як констатується у висновку, «часті законодавчі зміни, намагання вплинути на єдиний конституційний орган, уповноважений забезпечувати незалежність судової влади, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, можуть призвести до неможливості виконання діючими членами ВРП своїх повноважень».

Прогалини процедури

Звернули увагу члени Ради й на якість самого проекту, констатувавши, що він «суперечить таким елементам принципу верховенства права, як юридична визначеність і заборона свавілля». Хоча і не деталізували, які саме положення маються на увазі.

Проте навіть побіжний аналіз змушує погодитися з такою оцінкою. Наприклад, згідно з проектом етична рада після власної перевірки якостей претендентів повинна залишити в списку щонайменше вдвічі більше кандидатів у члени ВРП, ніж є вакансій у суб’єкта призначення. Проте автори документа навіть не замислилися, як бути, якщо, наприклад, із 32 претендентів, які є зараз у списку для обрання з’їздом суддів, буде «відбраковано» 25.

За формального тлумачення ЕР має подати принаймні 8 прізвищ (наразі оголошено конкурс на 4 вакансії). І що далі? Не подавати жодного списку й зірвати з’їзд чи додати когось не зовсім доброчесного, аби виконати вимогу закону? Проект навіть не передбачає, аби в такому випадку делегати з’їзду могли заповнити бодай 3 вакансії.

Водночас теоретично може так статися, що ЕР пропустить тих кандидатів, яких «забракує» спеціальна перевірка, що відбуватиметься паралельно. У цьому випадку кандидат автоматично сходить із дистанції без урахування думки ЕР. Але, за проектом, це не заважає суб’єкту призначення визначитися з переможцями з того списку, що залишається. Навіть якщо реально вибору не буде.

До речі, проект узагалі не встановлює для ЕР строків подання списків. Але ж з’їзди та конференції, на відміну від Президента та Верховної Ради, не можуть постійно переносити дати в очікуванні списку від експертів.

Коти в мішку

Не менш суперечливими є положення, які, з одного боку, забороняють запитувати в міжнародних організацій та їхніх протеже жодні додаткові документи, а з другого — так само категорично заперечують, аби членами ради стали особи, які не відповідають усім вимогам. Тобто доброчесність, компетентність і навіть суспільний авторитет (хоч і незрозуміло, в якому із товариств) іноземців презюмується за ознакою суб’єкта висування.

До речі, у проекті чомусь не застережено, що оприлюдненню підлягають бодай документи, якими міжнародні організації підтверджуватимуть стаж роботи та все інше, що вимагається від їхніх висуванців. Тільки список. Чи, може, бодай голові ВРП, перш ніж він затвердить список, дадуть подивитися, які коти ховаються в мішку?

Оскільки іноземці можуть і не приїжджати в Україну, а спілкуватись у Zoom, не виключено, що одного разу на такий відеозв’язок вийде дійсно кіт…

Жарти жартами, але навіть юристу-початківцю зрозуміло, що в такому вигляді проект навряд чи варто виносити в сесійну залу. І не тільки з огляду на наявність норм, які суперечать Конституції, як наголошує ВРП, а й з погляду логіки. Бо він має всі шанси заблокувати як конкурси, так і роботу самої Ради.