Недбалість із людським обличчям

Зволікання з розглядом адмінпротоколів можна виправдати дотриманням конвенційних гарантій

Громадські активісти продовжують тиснути на суддів, обираючи об’єкти для своїх нападок і скарг до Вищої ради правосуддя. Цього разу поштовхом до збирання компромату стала гучна справа майже 4-річної давнини.

«Прояв корпоративізму»

Ігор Карбовнік із Миколаївського районного суду Львівської області розглядав справу іншого служителя Феміди — Юрія Андрейківа, на якого склали протокол про керування авто в нетверезому стані. Утім, він не побачив у наданих матеріалах доведеного складу адміністративного порушення та закрив провадження.

Звісно, громадських активістів це обурило, й один з них написав скаргу на І.Карбовніка. Мовляв, той допоміг уникнути колезі відповідальності, що є «проявом корпоративізму та кругової поруки». Здавалося б, справа — львівська, активіст — київський. Тож яке йому діло до цих подій? Ба ні, активіст витратив не одну годину часу, аби ретельно проаналізувати давнішню постанову судді від 6.04.2017 та знайти в ній процесуальні порушення.

Серед таких указано на незазначення аргументів, на підставі яких суддя дійшов висновку про відсутність події та складу адмінправопорушення. До того ж справа була на розгляді вже після того, як сплив установлений строк для накладення адміністративного стягнення. Тобто провадження все одно мало бути закритим.

Не полінувався активіст і проаналізувати, як І.Карбовнік узагалі вирішує інші справи за ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення. І накопав, що майже за 3 роки той «безпідставно затягнув розгляд» 23 адміністративних матеріалів. Це й дозволило порушникам уникнути покарання. Скаржник наполягав, що така поведінка законника виглядає як навмисна.

Неоднобічність розгляду

Під час засідання третьої дисциплінарної палати ВРП, на якому розглядали компромат на суддю, Павло Гречківський доповів, що служитель Феміди дійсно закрив провадження у 23 справах на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП, а щодо судді Ю.Андрейківа — у зв’язку з відсутністю події та складу правопорушення.

В останньому випадку свою постанову законник мотивував тим, що протокол про адмінправопорушення був складений стосовно особи, яка транспортним засобом не керувала. Отже, відсутній суб’єкт і суб’єктивна сторона правопорушення.

«Відсутність події адміністративного правопорушення означає відсутність складу правопорушення в цілому», — зазначив у постанові суддя. Він так і не виявив прямих, безспірних і безсумнівних доказів керування Ю.Андрейківим автомобілем у стані сп’яніння.

Також перевірка ДП встановила, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з клопотаннями сторін. Як наслідок, І.Карбовнік виніс рішення після закінчення строку накладення адмінстягнення, але провадження закрив на підставі п.1 ст.247 КпАП.

Разом з тим члени палати засвідчили, що не віднайшли в постанові судді чіткого опису встановлених обставин, обґрунтування висновків щодо постановлення ухвали поза межами строків накладення адмінстягнення та щодо відсутності події та складу правопорушення.

Частину справ законник призначив на дні, які припали на його відпустку, ще якісь дійсно були призначені ним поза межами строку розгляду вказаної категорії, з порушенням термінів. Із цього приводу ДП наголосила на «вибірковому та непослідовному розгляді».

Натомість палата не погодилася, що суддя має якусь особливу прихильність до нетверезих водіїв. Адже за 2,5 року він покарав 66 осіб за кермування напідпитку, 30 постанов було про закриття проваджень. Тож статистика свідчила про неоднобічний розгляд даної категорії справ.

Засідання ще в низці справ призначалися суддею вчасно, проте учасників проваджень він повідомляв неналежно. Та й матеріали надходили через 2 місяці після вчинення правопорушень.

Сп’яніння чи цукрова кома

Особливу увагу привернула особа власне Ю.Андрейківа. Свого часу він пояснював ВРП, що перебував у відпустці за сімейними обставинами, зокрема через хворобу дружини та дітей. Саме цього дня відвозив рідних до поліклініки, і, коли повертався за ними, йому стало зле, тому він припаркувався на узбіччі та прийняв ліки від цукрового діабету й тиску. Вони, мовляв, і спричинили «стан цукрової коми», дещо подібний до ознак сп’яніння.

Працівники поліції, за словами судді, забрали в нього документи та службове посвідчення. Жодних приладів фіксації алкоголю не застосовували, що підтверджує відсутність відеофіксації.

Також суддя повідомив дисциплінарний орган, що його ніхто не ознайомив із протоколом правопорушення. Про цей документ він дізнався, тільки коли справа надійшла до суду.

Таким чином у ВРП виявили, що дана інформація не відображена в декларації доброчесності за 2016 рік. Бо вона не згадана в графі «мною здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності». Як зауважили у ВРП, статус і посада Ю.Андрейківа не передбачають незнання порядку притягнення за таке правопорушення, тож суддя про провадження мав знати.

Такі різні покарання

Повертаючись до «справи Ю.Андрейківа», члени ДП констатували, що І.Карбовнік порушив вимоги пп.«б» п.1 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» — не зазначив мотивів прийняття аргументів сторін через недбалість.

У своїх поясненнях, даних членам ДП, щодо тривалості розгляду протоколів, які стосувалися нетверезих водіїв, суддя висловив думку, що специфіка й суворість покарання вимагає детального з’ясування всіх обставин і виваженого підходу з дотриманням прав людини. Адже суворість санкції переводить аж ніяк не незначне правопорушення до категорії «кримінального обвинувачення» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, він мав дотриматися всіх гарантій ст.6 цієї конвенції для правильного вирішення справи.

З огляду на всі плюси та мінуси дисциплінарний орган не став надто жорстоко карати І.Карбовніка. Та й було б дивно дістати стягнення за бажання дотримуватися конвенційних гарантій. Тож ДП обмежилася попередженням (№2634/3дп/15-20).

А от львівський суддя «відбуває» своє покарання й досі. Адже 6.06.2017 рішенням ВРП №1397/0/15-17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 14.05.2018, йому відмовлено у внесенні подання Президентові про призначення на посаду судді. Підстави для такого вердикту викладені у вищезгаданому протоколі про адмінправопорушення.