КпАП не встановлює винятків для військовослужбовців щодо обов’язкового позбавлення прав — ВП ВС

Не позбавивши осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КпАП, права керування транспортними засобами, суддя сприяв формуванню в суспільстві відчуття безкарності за керування ТЗ у стані сп’яніння.

На цьому наголосила Велика палата ВС у постанові від 22.10.2026 у справі №990SCGC/21/26, якою залишено без змін рішення Вищої ради правосуддя щодо застосування дисциплінарного стягнення, інформує «Закон і Бізнес».

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області оскаржив до ВС рішення ВРП, яким до нього було застосоване більш суворе стягнення, ніж другою дисциплінарною палатою, — догана з позбавленням права на отримання доплат протягом місяця. Адже активістка не погодилася із тим, що ДДП обмежилася попередженням для судді і вимагала суворої догани.

Зокрема, суддя наголошував, що призначення особам, притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП, штрафу без позбавлення права керування ТЗ ґрунтувалося на принципах верховенства права, пропорційності та індивідуалізації юридичної відповідальності, з урахуванням обставин кожної справи й особи правопорушника. На його переконання, застосування за аналогією положень ст.69 КК належало до меж допустимого суддівського розсуду, оскільки КпАП не врегульовує питання призначення більш м’якого стягнення, ніж передбачено законом, та не містить прямої заборони такого підходу.

Втім, ВП ВС не погодилася із цим, зазначивши, що КпАП не встановлює для військовослужбовців відповідних винятків. Тож статус особи не міг виправдовувати відступ від імперативної санкції закону.

Так само були відхилені доводи щодо застосування аналогії з КК, оскільки в цьому випадку, застосування аналогії чи посилання на інші галузі права є необґрунтованими. Закон чітко, однозначно і безумовно забороняє інший спосіб вирішення питання.

Також, було враховано, що, приймаючи рішення про виправлення описки у постанові, суддя вийшов за межі повноважень, пов’язаних з усуненням технічних неточностей, та фактично змінив зміст і суть рішення після набрання ним законної сили. Адже зміни не стосувалися виправлення помилок у написанні слів, цифр, дат, найменувань чи інших технічних неточностей. Вони охоплювали обставини розгляду справи, які мали значення для її вирішення, та безпосередньо впливали на зміст резолютивної частини рішення.

Закон і Бізнес