Відрахування, які не належать ні до загальнодержавних, ні до місцевих податків та зборів, здійснюються на добровільних, а не на обов’язкових засадах.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі про стягнення з підприємства відрахувань з коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, які мають спрямовуватися на виробництво та розповсюдження соціальної реклами.
У жовтні 2010 року ОДПІ звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з товариства відрахування з коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, які на підставі ст.22 закону «Про рекламу» від 3.07.96 №270/96-ВР мають спрямовуватися на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем. У результаті проведеної працівниками ОДПІ виїзної планової перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за певний період складено відповідний акт.
У зазначеному акті орган контролю зазначив, що в ході перевірки було виявлено факт нездійснення відповідачем відрахування коштів на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління, передбачених ст.22 закону №270/96-ВР, що стало причиною для звернення до суду з позовом.
Врешті решт, позов податкова програла, оскільки стягувані відрахування на соціальну рекламу не включені до переліку загальнодержавних податків та зборів, передбачених у ст.13 закону «Про систему оподаткування» від 25.06.91 №1251-ХІІ, а також відсутній прописаний порядок відрахування коштів, про які йдеться у ст.22 закону №270/96-ВР.
Докладно з правовою позицією Верховного Суду з цього питання, викладеній у постанові від 11 грудня 2012 року №21-305а12 можна ознайомитися тут.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!