Смерть від стресу

Неусунуті протиріччя в показаннях свідків залишають сумнів у добросовісності розслідування

В європейських країнах непокора поліції, а тим більше опір, призводить до сумних наслідків. Іноді — трагічних. Чи може бути виправданим застосування сили, якщо воно спричинило смерть особи, яку намагалися затримати? У Страсбурзі виділили два аспекти, за якими слід робити висновки.

«Синдромом збудженого марення»

Одного вечора Д.Дж. їхав на своїй машині в компанії товариша. На контрольно-пропускному пункті їх зупинили поліцейські. Щось правоохоронців насторожило в поведінці молодиків, і вони вирішили обшукати автомобіль, в якому знайшли два невеликі пакети з білим порошком, пізніше ідентифікованим як амфетамін.

Працівники поліції спробували арештувати Д.Дж., але навіть два офіцери не змогли надіти наручники на доволі кремезного чоловіка. На підмогу підоспіло ще 6 поліцейських, зав’язалася боротьба, і Д.Дж. впав обличчям на землю.

Зрештою поліцейським удалося надіти наручники на Д.Дж. Той лежав на землі обличчям униз, з якого йшла кров. Через деякий час офіцери повернули його на спину та зрозуміли, що він не дихає.

Два медпрацівники, котрі випадково опинилися поруч, спробували надати людині першу допомогу. Згодом приїхала «швидка», і вже її команда продовжила спроби реанімації. Проте безуспішно: через 40 хв. медики констатували смерть чоловіка.

Далі, зрозуміло, було проведено внутрішнє службове розслідування. Ключовим питанням для кількох експертів стала причина смерті потерпілого. За словами свідків, поліцейські нібито вдарили його кийком і застосували сльозогінний газ. А мати загиблого стверджувала, що один з офіцерів огрів сина по голові й намагався задушити. Поліцейські наполягали, що чоловік не просив про допомогу, не кричав, що задихається. Хоча деякі свідки стверджували протилежне.

Через 1,5 року Варшавський окружний суд погодився з версією прокурора про нещасний випадок. Зокрема, у рішенні зазначено: «Зібрані докази не дають можливості встановити, що дії певної людини/людей призвели до смерті Д.Дж. Смерть була викликана гострою дихальною недостатністю та хронічною недостатністю кровообігу».

Суд констатував, що отримані травми не мали відношення до смерті, а недостатність кровообігу, швидше за все, викликана «синдромом збудженого марення» (психомоторний стан, який супроводжується агресією, високою температурою тіла, підвищеним умістом калію в крові, що може бути пов’язано з уживанням, зокрема, амфетаміну). Оскільки інші причини смерті були відкинуті, цю визнали «досить імовірною».

Рішення стало остаточним, оскільки мати не подавала апеляції. Однак через деякий час вона звернулась із заявою у Страсбург. Прикметно, що вже в ході слухань в Європейському суді з прав людини прокуратура ще раз провела розслідування, але знову зупинилася на тих же висновках, що й раніше: винних немає.

Висновки без чітких відповідей

Дещо по-іншому на цей інцидент подивилися в ЄСПЛ. У рішенні від 14.05.2020 у справі «Jabłońska v. Poland» відзначено, що ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов’язок провести розслідування причин смерті потерпілого. З огляду на складність справи Суд уважає, що розслідування було проведено досить швидко.

У той же час наголошується, що прокурор виправдав дії полісменів обставинами справи. Було відзначено, що Д.Дж. обґрунтовано підозрювали в зберіганні наркотиків і працівники поліції лише намагалися завадити йому втекти. А смерть унаслідок стресу, викликаного діями поліції, пов’язана з надмірною гормональною стимуляцією, що й призвело до гострої дихальної недостатності.

Утім, ЄСПЛ зазначив: слідство не дало чітких відповідей на важливі запитання щодо походження й наслідків травм шиї потерпілого та наявністю чи відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між силою, застосованою працівниками поліції, та смертю Д.Дж.

Спеціаліст, який проводив посмертну експертизу, зробив висновок, що травми шиї Д.Дж. могли спричинити його смерть. Інший експерт припустив, що сильний тиск на шию піддав ризику смерті або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Однак прокурор дійшов висновку, що ці травми не пов’язані зі смертю Д.Дж.

Через 5 років після описаних подій прокуратура спробувала переглянути справу й отримала додатковий судово-медичний висновок. Але навіть тоді не було дано чітких відповідей. Експерт підтвердив початкові висновки, зазначивши, що травми шиї, швидше за все, мали місце, коли поліцейський намагався подолати опір затриманого. На думку Суду, аналіз походження та наслідків травм шиї жертви, проведений прокуратурою, залишається неадекватним.

Крім того, прокурор не надав значення твердженням, що чоловіка побили в ході арешту. Зокрема, не було вжито жодних заходів для усунення невідповідності між показаннями працівників поліції та версією подій від інших свідків, які прямо заявили, що під час боротьби Д.Дж. дістав удар ногою в голову від одного з офіцерів.

Суд зазначив, що мати жертви просила прокуратуру організувати очну ставку свідків, а також повідомила про інших потенційних свідків (реєстраційні номери автомобілів, які мали відеореєстратори). Одначе прокуратура не зв’язувалася із цими свідками доти, доки через 5 років після подій у них не стерлися спогади про інцидент.

Виходячи із цього, ЄСПЛ визнав, що розслідування не можна вважати сумлінним, оскільки не були встановлені важливі обставини справи. Отже, мало місце порушення процесуального аспекту ст.2 конвенції.

У той же час Суд нагадав, що влада зобов’язана захищати здоров’я осіб, які перебувають під вартою або тільки-но арештовані, оскільки в цьому випадку вони залежать від дій влади. У зазначеній справі події розвивалися динамічно. Весь інцидент — від зупинки машини до боротьби з поліцейськими та втрати свідомості Д.Дж. і прибуття швидкої допомоги — тривав близько 20 хв. Крім того, до прибуття лікарів потерпілому надавалася перша медична допомога. Звідси випливає, що не відбулося порушення ст.2 конвенції в матеріальному аспекті.

Проте, виходячи з процесуального порушення права на життя, Суд постановив, що держава повинна виплатити матері жертви €26000 як компенсацію за моральну шкоду.