Тлумачення гідності

За Конституцією, Верховна Рада має дбати про «гідні умови життя» українського народу. Проте в парламентських новобранців раптом виникло запитання, а які ж умови вважати «гідними». І вони вирішили, що краще за Конституційний Суд їм ніхто цього не роз’яснить.

Відповідне подання, під яким підписалося 142 нардепи (переважно з фракції партії «Слуга народу»), уже надійшло на вул. Жилянську. КС вони просять розтлумачити словосполучення «гідні умови життя» з преамбули Конституції в контексті ч.3 ст.2, ч.4 ст.13 та ч.5 ст.17 Основного Закону. Ідеться про соціальну спрямованість економіки держави, відповідальність останньої за свою діяльність і чомусь про соціальний захист військовослужбовців.

Необхідність тлумачення автор документа, нардеп Галина Третьякова, пояснює тим, що Суд дотепер не висловився з приводу того, які умови життя слід уважати гідними та що є показником цього.

Важко передбачити, яка перша думка промайнула в судді КС, котрому розподілили це подання. Водночас незрозуміло, що саме очікують почути від Суду: чи то філософську розвідку, чи то прізвища тих українців, чиє життя він уважає «гідним».

Якщо нардепи не розуміють значення слова «гідний», то можна відкрити тлумачний словник, де дано відразу кілька визначень. Зокрема, як синонім до слів «той, якого заслуговує», «справедливий».

Якщо автори подання розраховують, що КС розтлумачить це поняття в матеріальному аспекті, то навряд чи він зможе точно сказати, скільки хліба з маслом, шкарпеток і штанів чи спідниць повинен мати українець, аби вважати своє життя «гідним». Разом з тим на міжнародному рівні це розуміється як право власною працею забезпечити собі та своїй сім’ї належні умови життя. Причому у власній країні, а не за кордоном.

Проте, вочевидь, у Суду є всі підстави, аби відправити автора вивчати праці теоретиків побудови соціальної держави. До того ж сприйняття власного життя як гідного в кожного формується крізь його світогляд, а не правові норми. І якщо нардеп не знає, як зробити життя своїх виборців гідним, то він точно обрав не те місце роботи.

Урешті-решт ще Шарль Монтеск’є в роботі «Про дух законів» написав, що «кожен народ гідний своєї долі». Тобто і тієї влади, яку він обирає, і тих умов життя, які ця влада йому забезпечує.